Колишній спічрайтер Путіна Галлямов розповів про процес написання промов для нього і про те, чи вимагав Путін переписувати тексти
Президенту РФ Володимирові Путіну писала промови ціла група спічрайтерів і референтів, такий процес – завжди колективна робота. Про це в інтерв'ю головній редакторці інтернет-видання "ГОРДОН" Олесі Бацман розповів російський політтехнолог Аббас Галлямов, який був одним зі спічрайтерів Путіна.
Галлямов уточнив, що писав тексти публічних виступів Путіна у 2000–2001 роках, коли той "щойно прийшов", і в 2008–2010 роках, коли Путін був прем'єр-міністром.
"Я тоді [2000 року] був зовсім молодим. Я на низовій посаді в нього попрацював, теж у референтурі, також тексти виступів публічних. Потім я пішов, і в 2008–2010 роках, коли він пересів у крісло прем'єр-міністра, я знову до нього повернувся. Загалом я тексти йому писав протягом трьох років", – додав спічрайтер.
Галлямов, порівнюючи Путіна з попередником, висловив думку, що чинний глава Кремля "набагато вільніше спілкується", ніж перший президент РФ Борис Єльцин.
"Єльцин зачитував тексти від і до. Путін більшість текстів, які ми йому писали, заздалегідь не читав навіть. Він просто виходив, починалася нарада... Точніше, йому давали в машину. Тож, найімовірніше, в машині він переглядав. Можливо, іноді переглядав, іноді – ні", – сказав він.
За спостереженнями політтехнолога, Путін іноді починав читати "просто з аркуша".
"І далі в нього у процесі якщо виникали думки, то видно: він спочатку читає, потім піднімає очі й починає щось від себе говорити. Сказав якусь думку, додав, потім повернувся до тексту і далі продовжив", – описав Галлямов.
За словами спічрайтера, з головними текстами, такими, як послання до Федеральних зборів РФ, глава Росії працює заздалегідь, висловлюючи свої міркування і пояснюючи авторам, що він "вважає за потрібне сказати це і це".
Галлямов наголосив, що спічрайтери працюють у контакті з представниками різних відомств, фактуру для виступів Путіна дає весь державний апарат. Якщо готують виступ, наприклад, на нараді з розвитку нафтоперероблення, то долучається профільне міністерство, референти також мають право зробити запит щодо матеріалів до "будь-якої компанії" – наприклад, у "Газпром" чи "Роснефть".
"Тобто працює загалом великий апарат. Але все це сходиться у спічрайтерів на столі. І спічрайтер це стикує із тим, що він [Путін] уже заздалегідь висловив. Якщо він заздалегідь жодних думок не висловив, то спічрайтери, з огляду на власні уявлення про те, що тут важливо, разом із профільним відомством, яке відповідає за розвиток сфери, пишуть той текст, який вважають за потрібне", – пояснив він технологію.
Готовий текст Путін зачитує, а якщо під час виступу вважає за потрібне щось додати, що додає, каже політтехнолог.
"Путін не сильно морочився щодо тексту. Тобто він досить вільно з текстом спілкується. [Експрезидент РФ, заступник секретаря Радбезу РФ Дмитро] Медведєв, наприклад, інший. Я спічрайтером у Медведєва не працював, але мої колеги працювали, коли я був в уряді. Вони казали, що він усі тексти, навіть прохідні, заздалегідь переглядає, робить свої правки. Щоб Медведєв, заздалегідь із текстом не ознайомившись, розпочав публічний захід – таке якщо й траплялося, то дуже рідко", – стверджує спічрайтер.
Галлямов поділився здогадом, чому у Путіна й Медведєва таке різне ставлення до текстів.
"Медведєв же був, як то кажуть, номінал, тобто крісло займав, але, загалом, розумів, що не він головний. І тому його можливості ухвалювати реальні рішення були обмеженими. А можливості Путіна ухвалювати реальні рішення були не обмежені нічим і ніким. Тому Путін до слів ставився так собі", – висловився він.
За версією політтехнолога, для Путіна слова "вторинні стосовно реальної справи", а для Медведєва, оскільки в нього "реальної справи не було", тільки слова залишалися.
"І тому він до слів ставився дуже відповідально і щодо цього, так би мовити, хвилювався. І це треба мати на увазі, коли ми читаємо те, що Медведєв зараз пише", – вказав спічрайтер.
Водночас із Путіним, за словами Галлямова, він сам ніколи тет-а-тет не спілкувався.
"Бував на багатьох нарадах: як закритих, так і відкритих. Я десятки разів бачив зблизька, як він працює, але особисто... Я ж не був ніколи начальником референтури. Загалом, право спілкуватися з ним особисто має тільки начальник референтури. Я був спочатку в Кремлі молодшим співробітником, потім, у Білому домі, – старшим співробітником. Проте я не був першим номером", – сказав він.
Бацман запитала, чи пам'ятає Галлямов у своїй практиці випадки, коли Путін повертав йому написаний текст зі словами на кшталт: "Що ви фігню пишете? Перепишіть".
"Ні. По-перше, не можна сказати, що я написав цей текст. Це завжди плід колективної творчості. Завжди в написанні тексту брало участь кілька людей. Це гарантувало, що не закрадеться якась помилка і що текст буде вивіреним, зваженим. Тому я брав участь у написанні безлічі промов, але не було жодного тексту, який я написав, і після мене його ніхто не бачив, він надійшов Путіну – і Путін його зачитав. Такого, у принципі, не буває. Це колективна творчість", – відповів спічрайтер.
За його спогадами, Путін свої побажання до промов обов'язково викладав, але такого, щоб повертав текст "зі злості", політтехнолог не пам'ятає.
"Траплялося [що доводилося доопрацьовувати текст згідно з ремарками Путіна] неодноразово. Але повторюся: без гніву, без "що за нісенітниця". Просто референтура дурниць не пише, тому не було приводу", – заявив він.
Бацман зазначила, що, судячи з того, що лідер країни-окупанта зачитує останнім часом, референтура йому пише "повну дурницю, жахливу".
"Останнім часом – на жаль, так. Але це не проблема референтури – це проблема його особистого політичного вибору. Він зробив політичний вибір. І йде зовсім не в тому напрямку, в якому треба. І його, як то кажуть, уже заносить. Тому там зараз справді багато нісенітниці", – погодився Галлямов.
Галлямов: Як закінчить Путін? Зараз ситуація настільки нестійка, що куля може покотитися у будь-якому напрямку. Не відкидаю, що це буде зовсім жорсткий варіант типу Чаушеску. Читайте повне інтерв'ю
Контекст:
У 1990–1996 роках Путін працював помічником мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака. Потім переїхав до Москви, де його узяли на роботу заступником керівника справами президента Єльцина. Як згадував колишній російський банкір, колишній друг Путіна Сергій Пугачов, проти цього призначення виступав керівник адміністрації Єльцина Анатолій Чубайс.
У 1997–1998 роках Путін був заступником керівника адміністрації президента, потім до 1999 року очолював Федеральну службу безпеки.
Після перебування на чолі Федеральної служби безпеки РФ й на посаді секретаря Ради безпеки у серпні 1999 року Путін очолив уряд РФ. На думку віцепрезидента компанії ЮКОС, мільярдера Леоніда Невзліна, вибором на роль "наступника" Єльцина Путін завдячує мільярдеру Роману Абрамовичу.
31 грудня 1999 року Путін став в.о. президента РФ і відтоді залишається при владі. У 2000 році він уперше переміг на виборах президента, потім його обирали ще тричі. Путін перебуває при владі понад 20 років. 2018-го його було обрано на четвертий президентський строк. У 2008–2012 роках Путін був главою уряду, в цей час посаду президента обіймав Медведєв.
У 2020 році до конституції РФ внесли зміни, які дають змогу Путіну знову балотуватися на посаду глави Кремля у 2024 році.