Країни Центральної Азії обережно маневрують, підтримуючи Україну, але Росія вже не домінантний гравець у регіоні – американська експертка

Про це вона сказала під час онлайн-дискусії, яку транслював Київський безпековий форум, заснований Фондом Арсенія Яценюка "Відкрий Україну".

"Дуже важливо, що вплив Росії в Центральній Азії зменшується і країни Центральної Азії виявилися потужнішими, ніж ми очікували. Тут є певні аналогії: ми бачили події в Казахстані в січні. Це може стати дуже цікавою аналогією того, що може відбуватися в Росії, якщо несподівано виникне вакуум. Ми побачили демократичні протести, люди вимагали своїх прав, зокрема трудових. Ми побачили внутрішню конкуренцію на високому рівні", – сказала Ланська.

На її думку, коли президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв заявив, що головний у країні – він, а не попередній президент Нурсултан Назарбаєв, "служби безпеки та інші внутрішні органи не знали, кого слухати".

"Тут є, про що подумати. Ми бачили шалену боротьбу за владу й хаос у Казахстані протягом кількох днів, поки [президент РФ Володимир] Путін не підтримав Токаєва. Що, якщо щось схоже станеться і в Росії?" – припустила експертка.

Вона зазначила, що після того, як РФ підтримала владу країни, силовики заспокоїли ситуацію за кілька днів, "і це, на жаль, означало розвал демократичних сил у регіоні".

Проте зараз, за її словами, ситуація змінюється.

"Країни Центральної Азії намагаються обережно маневрувати, підтримуючи Україну. Але Росія вже не є домінантним гравцем у Центральній Азії, тож у Центральної Азії є можливості", – сказала Ланська.

Вона вважає, що в історії є дві імовірні аналогії, два сценарії для ситуації, яка складається в Росії: 1917 рік, коли РФ програла на фронті й відбулася революція і кривава громадянська війна, і 1991 рік – мирний розпад СРСР.

"Є ще можливості. Наприклад, якщо Росія розпадеться, якщо утворяться інші держави, чи будуть вони дружніми?.. Окремі рухи на здобуття незалежності досить поодинокі. Ми бачили це лише на прикладі Чечні за останні 30 років, і як це криваво закінчилося. А зараз під владою [Рамзана] Кадирова практично немає чеченських звичаїв, традицій та ідентичності – там диктатура, кривава ісламська диктатура, яка існує лише завдяки особистим стосункам із Путіним", – зазначила експертка.

Контекст:

Нурсултан Назарбаєв був незмінним президентом Казахстану протягом п'яти президентських строків – із квітня 1990 року до своєї відставки в березні 2019 року. Повноваження глави держави передали Токаєву, який на той момент був спікером верхньої палати парламенту.

Починаючи з осені 2021-го Назарбаєв поступово втрачав вплив і посади в Казахстані. У листопаді 2021 року Назарбаєв ухвалив рішення покинути посаду голови партії "Нур Отан", передавши посаду Токаєву "кроком, який демонструє єдність".

Під час протестів у Казахстані в січні 2022 року однією з вимог мітингувальників було повне усунення Назарбаєва від влади. 9 січня Назарбаєв вирішив передати посаду голови Ради безпеки республіки Токаєву. 28 січня Назарбаєв пішов із посади голови керівної партії "Нур Отан".

7 лютого Токаєв підписав закон, який позбавив Назарбаєва довічного головування в Раді безпеки та Асамблеї народу Казахстану.

6 червня 2022 року в Казахстані відбувся референдум щодо внесення поправок до конституції, ініціатором якого став Токаєв. Провести політичні перетворення він пообіцяв після масових протестів, які відбулися в січні по всій країні. Народ Казахстану підтримав поправки до конституції країни, які, зокрема, позбавляють Назарбаєва статусу "єлбаси" – "батька нації".

1 вересня Токаєв запропонував провести восени 2022 року позачергові президентські вибори і збільшити строк дії президентських повноважень із п'яти до семи років, але без права переобрання. Парламент Казахстану схвалив відповідні зміни до конституції.

Дострокові вибори президента Казахстану призначено на 20 листопада 2022 року.