Щаранський: Перед обміном мене відгодовували майже два місяці. Після голодування я важив 38 кг
В інтерв'ю засновнику видання "ГОРДОН" Дмитрові Гордону радянський дисидент, ізраїльський політик Натан Щаранський повідомив, що після голодування в радянській в'язниці в Пермському краї РФ його два місяці відгодовували, перш ніж передати в межах обміну.
"У якийсь момент мене з карцеру переводять до лікарні тюремної. Із найнижчого рівня 9-Б щодо харчування на найвищий рівень 1-A. Починають давати речі, що я вже забув, який вони мають вигляд. Яйця. Я подивився й не зрозумів, що це таке. М'ясо, молоко. Я тоді не знав, що справжній єврей не має їсти ні м'яса, ні молока. Я все їв. І дві години на день прогулянки на сибірському чудовому повітрі з високим снігом", – розповів Щаранський.
За його словами, він перед цим рік, якщо не більше, "сонця не бачив".
"Мене відгодовували майже два місяці. Я гладшаю на 15 кг, гладшав іще на 25. У найнижчий момент я важив 38 кг, потім трохи більше. Після голодування – 38 кг. Мене відгодували до 58, уже не пам'ятаю. Раптом є сили ходити. Дають глюкозу у вену щодня. Я розумію, що мене відгодовують, але намагаюся не піддаватися ілюзіям. Тому що, не дай боже, розмрієшся – і це послабить тебе. Думаю: "Мабуть, хочуть підготувати мене до якоїсь зустрічі з кадебешником, щоб я мав кращий вигляд", – описав Щаранський те, що з ним відбувалося.
Він зазначив, що коли пізніше йому "раптом дали цивільний одяг", виявилося, що все на нього велике.
"Усе з мене падає, звісно. А ременя немає, тому що це в'язниця. Я кажу: "Мені потрібен ремінь". – "Ой, не купили!". Тож дають мені мотузку, стягують – тримаються штани", – розповів дисидент.
Контекст:
Щаранський народився 1948 року в Україні, у Донецьку (тоді мав назву Сталіно). Закінчив Московський фізико-технічний інститут (спеціальність – "прикладна математика"). Після здобуття вищої освіти працював у Всеросійському науково-дослідному інституті з перероблення нафти (ВНДІ).
1973 року подав документи на виїзд до Ізраїлю, але дістав відмову. Тоді ж його звільнили із ВНДІ. До середини 1970-х став активним учасником еміграційного руху євреїв-відмовників і одним з ініціаторів створення Гельсінської групи в Москві. Був помічником академіка Андрія Сахарова. Брав активну участь у єврейському русі в СРСР, демонстраціях і голодуваннях протесту.
У 1977 році його заарештували за обвинуваченням у зраді Батьківщини та антирадянській агітації. Як стверджувало обвинувачення, Щаранський діяв за завданням іноземних розвідувальних служб. У 1978 році його засудили до 13 років позбавлення волі. В ув'язненні неодноразово потрапляв у штрафний ізолятор, оголошував голодування, десятки разів зазнавав примусового годування. 1986 року його звільнили в межах обміну, після чого він емігрував до Ізраїлю.
У 1995 році заснував і очолив партію "Ісраель ба-Алія", яка захищає інтереси репатріантів із колишнього СРСР.
Щаранський був депутатом ізраїльського парламенту. Обіймав посади міністра промисловості й торгівлі (1996–1999), глави МВС (1999–2000), міністра будівництва (2001–2003), міністра у справах Єрусалима (2003–2005). У 2009–2018 роках був головою виконавчого комітету Єврейського агентства.
2006 року тодішній президент США Джордж Буш нагородив Щаранського Президентською медаллю Свободи, яка є найвищою цивільною нагородою Америки.