"Загроза російської агресії зберігається". Зеленський заявив, що механізми безпеки не спрацювали вже тричі

"Днями згадують російську війну проти Грузії 2008 року. Багато розмов про передумови тієї війни, про її наслідки. Про те, як тогорічна відмова надати Україні та Грузії план дій щодо членства в НАТО збільшила зухвалість російського керівництва. Але все ж таки тодішня війна ще не стала історією, не відійшла повністю в минуле", – сказав він.

За словами президента України, "тодішні виклики і зараз дуже актуальні".

"Загроза подальшої російської агресії в цій частині Кавказу досі зберігається, хоч вона поки й заморожена. Лише зараз світ почав усвідомлювати необхідність реальних дієвих інструментів для недопущення таких агресій і для притягнення до відповідальності будь-яких агресорів", – пояснив Зеленський.

Президент підкреслив, що у воєн, які почалися у 2008-му, 2014-му і 2022 році, "різний масштаб і характер, але один сенс події – регіональні та глобальні механізми безпеки не спрацювали".

"Саме тому в міжнародних відносинах потрібен принцип превентивності, на якому ми наполягали дуже довго ще до [відкритого російського вторгнення в Україну] 24 лютого. Якщо вже зрозуміло, що якась держава готує агресію – несправедливу, неспровоковану, незаконну, то реагування світу на її підготовку має бути таким же, як на агресію, яка сталася. Треба не чекати ударів і жертв, а діяти для недопущення війни", – вважає він.

Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)

Контекст:

У серпні 2008 року почався збройний конфлікт між Росією та Грузією. Російські війська спільно з південноосетинськими формуваннями витіснили грузинські війська з Південної Осетії, яка офіційно є частиною Грузії, тимчасово зайнявши низку прилеглих до конфліктної зони районів Грузії. Пізніше Росія визнала незалежність Південної Осетії та Абхазії.

Після конфлікту Росія та Грузія припинили дипломатичні відносини.

Абхазія та Південна Осетія, згідно з грузинським законодавством, – окуповані Російською Федерацією території. Регіони проголосили незалежність від Тбілісі на початку 90-х років. У 2000-х роках незалежність Абхазії та Південної Осетії визнали чотири країни: Росія, Нікарагуа, Венесуела та Науру.

Під час  конфлікту в Грузії загинуло 228 мирних жителів, 169 військовослужбовців та 14 поліцейських. Поранення дістало 1747 громадян Грузії, майже 150 тис. людей були змушені покинути свої домівки. Південна Осетія повідомила про 365 убитих, до яких, імовірно, зарахували і військовослужбовців, і цивільних осіб, зазначала у своєму звіті від 2009 року Міжнародна комісія зі встановлення фактів конфлікту в Грузії. Слідком РФ визнав загиблими у конфлікті 67 російських військовослужбовців.

Після конфлікту Грузія подала на Росію до ЄСПЛ три позови. Перший позов закінчився перемогою Грузії, ЄСПЛ зобов'язав Росію виплатити Грузії €10 млн за депортацію грузинів у 2006 році. Ще два позови стосувалися подій війни у серпні 2008 року та масового порушення прав громадян на окупованих територіях у 2008–2018 роках.

2021 року Європейський суд із прав людини вирішив, що Росія винна у низці порушень прав людини після окупації Південної Осетії та Абхазії, але не відповідає за події у цих регіонах під час активних бойових дій.

МЗС Грузії у 14-ту річницю російського вторгнення заявило, що Росія і далі розширює свій незаконний контроль на окупованих територіях.