Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: Елеонора Павлівна передає, що потрібно влаштовуватися на будь-яку роботу, аби тільки протриматися в Києві
"ГОРДОН" продовжує серію публікацій зі щоденника Ірини Хорошунової – художниці-оформлювачки, корінної киянки, яка пережила окупацію української столиці в роки Другої світової війни. Цей документ – унікальне історичне свідчення, не спогади, а опис подій у реальному часі. Редакція публікує щоденник у ті дати, коли його писала Хорошунова, якій на момент початку війни було 28 років. Сьогодні ми подаємо запис від 10 жовтня 1943 року.
10 жовтня 1943 р., неділя
Принесли записку від Елеонори Павлівни. Тон записки спокійніший. Пише, що їх годують, що будуть вони там десять днів. А нам усе передає, що потрібно влаштовуватися на будь-яку роботу, аби тільки протриматися в Києві.
День минув без облав. Потім я зайшла до жінки, яка принесла дві перші записки від Елеонори Павлівни і бачила її на новому місці в таборі. Прийшла до неї, а там уже вдома її невістка, яка потрапила в облаву разом з Елеонорою Павлівною. Виявляється, вона втекла, Елеонора Павлівна варить обід, а всі інші ходять рити окопи до самого берега Дніпра. Там радянські кулі літають над головою, а нашим людям забороняють розмовляти і співати, щоб їх не почули радянські війська.
Робота, за словами жінки, важка. Вона розповіла, що коли їх привезли, відразу ж більшість жінок із дітьми і бабусь відпустили. Її й Елеонору Павлівну залишили: Елеонора Павлівна не відразу зізналася, що розмовляє німецькою. Але коли дізналася, що прибула група чоловіків, яка три дні зовсім нічого не їла, вона відразу заговорила до німця, поїхала з ним на якийсь город, накопала картоплі, зварила її. І це вперше отримали їжу – по п'ять картоплин у мундирах. Із такими новинами йшла я додому і, незважаючи на пізню годину, ледь не потрапила в облаву.
Попередній запис у щоденнику від 9 жовтня. Наступний запис – 11 жовтня.
Про особу автора мемуарів про окупацію Києва – Ірину Хорошунову – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікуємо у спецпроекті "Щоденник киянки".
Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.
За ідею редакція висловлює вдячність історику й журналісту, співробітнику Українського інституту національної пам'яті Олександрові Зінченку.