Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: На Подолі другий день горить поліклініка водників, кілька будинків на вулиці Андріївській і елеватор G

Переправа через Дніпро у районі села Лютіж Київської області. Жовтень 1943 року
Фото: calendar.interesniy.kiev.ua

"ГОРДОН" продовжує серію публікацій із щоденника Ірини Хорошунової – художниці-оформлювачки, корінної киянки, яка пережила окупацію української столиці у роки Другої світової війни. Цей документ – унікальне історичне свідчення, не спогади, а опис подій у реальному часі. Редакція публікує щоденник у ті дати, коли його писала Хорошунова, якій на момент початку війни було 28 років. Сьогодні ми оприлюднюємо запис від 9 жовтня 1943 року.

9 жовтня 1943 р., середа

Уранці дуже було чути канонаду і сильний вибух. А потім увесь день зовсім тихо. На Подолі другий день горить поліклініка водників, кілька будинків на вулиці Андріївській і елеватор. До товарної станції і за нею німці зняли і вивезли усі рейки. Залишили тільки запасний шлях. Пожежі, розбирання колії – наче свідчення того, що німці відступають. Але все одно нічого не розуміємо, нічого не знаємо.

Ще не зовсім розвиднилось, як у дворі закричали продавчині:

– Хто забув прочитати газету?

Це звучить знущально. Газету так чекають, що люди просто із ліжок вискакують на балкони і волають:

– Почекайте, зараз вийдемо.

Газета зовсім порожня. Це "Останні новини" по-російськи. Ніяких наказів, як бувало.

Попередній запис у щоденнику – від 8 жовтня. Наступний запис – 10 жовтня.

Про особистість автора мемуарів про окупацію Києва – Ірини Хорошунової – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікуємо у спецпроекті "Щоденник киянки".

Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.

За ідею редакція дякує історику і журналісту, співробітнику Українського інституту національної пам'яті Олександрові Зінченку.