Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: Німці "палять" Бабин Яр. Спалюють тіла вбитих там людей
"ГОРДОН" продовжує серію публікацій із щоденника Ірини Хорошунової – художника-оформлювача, корінної киянки, яка пережила окупацію української столиці в роки Другої світової війни. Цей документ – унікальне історичне свідчення, не спогади, а опис подій у реальному часі. Редакція публікує щоденник у ті дати, коли його писала Хорошунова, якій на момент початку війни було 28 років. Сьогодні ми представляємо запис від 26 серпня 1943 року.
26 серпня 1943 р., четвер
Сьогодні мені сказали, що німці "палять" Бабин Яр. Спалюють тіла вбитих там людей. Так ось чому ми не могли пройти до Сирецького табору! Ось чому були ці біла загорожа й німецькі постові! Замітають сліди свого жахливого злочину. Чи не свідчення це швидкого кінця?
Радянські війська в Гадячі. Виправдовують це німці тим, що війна на східному фронті набула характеру рухомої позиційної війни. Але ж зведення свідчать про протилежне. Судячи з цих даних, радянська армія наступає по всьому фронті, і "рухома позиційна війна" німців має тільки один напрямок – відступ. Якщо позаминулого тижня були біженці з Харкова, яких, за словами одних, не пустили до Києва, за іншими джерелами — повернули назад із дороги, а треті бачили їх тут у школі на Бульварно-Кудрявській, то зараз є біженці з Полтави і Харкова вже точно. Про здавання Охтирки казали давно. Про звільнення Гадяча я почула в понеділок. А минулого тижня були люди з Веселого Подолу. Там постійно чути канонаду, але живуть вони спокійно. Приїхали сюди по насіння.
Чи то народ уже звик до постійних відомостей про перехід міст із рук в руки, чи то змінився настільки загальний настрій, тільки паніки в місті немає. Навіть базар – і той майже не відреагував на звільнення Харкова. У вівторок уранці ціни підскочили вдвічі, проте протрималися лише дві години.
Попередній запис у щоденнику – від 18 серпня. Наступний запис – 27 серпня.
Про особистість автора мемуарів – Ірини Хорошунової – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікується у спецпроекті "Щоденник киянки".
Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.
За ідею редакція дякує історику та журналісту, співробітнику Українського інституту національної пам'яті Олександру Зінченку.