Киянка Хорошунова в щоденнику 1943 року: Оголошено наказ: населенню Києва очистити місто на відстань трьох кілометрів від Дніпра
"ГОРДОН" продовжує серію публікацій зі щоденника Ірини Хорошунової – художниці-оформлювачки, корінної киянки, яка пережила окупацію української столиці в роки Другої світової війни. Цей документ – унікальне історичне свідчення, не спогади, а опис подій у реальному часі. Редакція публікує щоденник у ті дати, коли його писала Хорошунова, якій на початок війни було 28 років. Сьогодні ми публікуємо запис від 26 вересня 1943 року.
26 вересня 1943 р., неділя
Отже, перший, а можливо, і останній етап вигнання нашого розпочався. У другій половині дня 23-го числа на стінах вулиць і на радіо було оголошено наказ: до 26 жовтня всьому населенню міста Києва очистити місто на відстань трьох кілометрів від Дніпра. Це буде заборонена зона. Усі повинні виселитися за межі вулиць Саксаганського, Дорогожицької, Червоноармійської.
Ніхто не знав, куди йти, куди подітися. Галю на казарменому положенні залишили в Gerätelager. Почали копати ями в сараях і закопувати речі. Склали у відра посуд, у кошики білизну і верхнє, зверху поклали балії та корита. Засипали все. 25-го ввечері, учора, знесли в сарай під сходи альбоми з фотографіями моїх рідних, чохли з дивана і крісел. Там само була і картопля, привезена з городу. Сьогодні вранці виявили, що все вкрадено дочиста.
Звичайно, усе це ніякого значення в нашому становищі не має. Але кому знадобилися мої фотографії? Якщо потрібні були альбоми, хай би викинули картки. А то залишилося лише те, що завжди ношу із собою в портфелі. Ще не впоралися Любов Василівна та Надія Василівна. Сьогодні останній день за наказом, коли потрібно піти, а вони ще не склалися. Не знаю, куди вони підуть.
Попередній запис у щоденнику від 23 вересня. Наступний запис – 28 вересня.
Про особу автора мемуарів про окупацію Києва – Ірину Хорошунову – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікуємо у спецпроекті "Щоденник киянки".
Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.
За ідею редакція дякує історику і журналісту, співробітнику Українського інституту національної пам'яті Олександрові Зінченку.