"Погані хлопці" і новий світовий порядок, або Чому на Путіна і Кім Чен Ина не діє "глибоке занепокоєння" Заходу
Військова агресія Росії проти України у 2014 році поставила крапку у світовому порядку, установленому після Другої світової війни. Але й за три роки після анексії Криму і вторгнення російських військ на Донбас Захід продовжує жити в старій парадигмі, у якій дипломатія – найвище досягнення людства, а переговори – головний інструмент розв’язання міжнародних проблем. Результат: Росія та інші світові ізгої продовжують нахабніти, перетворюючи міжнародне право на право сильного. У першій частині статті "Погані хлопці" і новий світовий порядок", написаної спеціально для "ГОРДОН", український розвідник і аналітик Петро Копка пояснює, чому чергове "занепокоєння" ООН і ОБСЄ лише розв'язує руки країні-агресору.
Більшість експертів і політиків усвідомлює, що та система міжнародних відносин, яку людство дістало у спадок після Другої світової війни і яку ми звикли називати післявоєнним світовим ладом, остаточно і безповоротно канула в Лету. І вже не повернеться ніколи. А що ж людство отримує натомість?
Те, що зараз називають світовим порядком, уперше було документально оформлено в 1648 році в так званому Вестфальському мирі
Святе місце порожнім не буває
Звільнене місце поступово починає "заповнювати" нова глобальна субстанція, яка не має нічого спільного зі своєю попередницею. Вона поки не має ні визначення, ні навіть назви (для себе назвімо її нова система міжнародних відносин – НСМВ), але події останнього часу свідчать, що вона вже на весь голос заявляє свої права на всесвітню спадщину.
Те, що зараз називають світовим порядком, уперше було документально оформлено в 1648 році у вигляді так званого Вестфальського миру. Тоді роздроблена, розорена і виснажена тридцятилітньою війною Європа змушена була шукати шляхи для виходу із ситуації. І такими виходами стали Мюнстерська та Оснабрюкська мирні угоди, підписані, відповідно, 15 травня і 24 жовтня 1648 року.
Вестфальський мир поклав початок нового порядку у Європі, в основі якого – концепція державного суверенітету.
У підсумку до періоду так званих наполеонівських воєн, тобто до початку 19 століття, європейський світ знайшов певну стійкість, оскільки після Вестфальського миру в Європі фактично склалися два центри, що забезпечують баланс сил на континенті. Загальний порядок підтримувала Англія, яка аж до Першої світової війни відігравала роль своєрідного загального "балансира" у європейських справах. Франція ж відповідала за порядок у центральноєвропейському регіоні, протидіючи об'єднанню Німеччини та перетворенню її на наймогутнішу державу.
Наступним знаковим етапом у процесі формування світового порядку можна вважати Віденський конгрес 1814 року, що завершував епоху французької революції та наполеонівських воєн на європейському континенті. Конгрес установив нове розставлювання сил у Європі, визначивши на тривалий час провідну роль у міжнародних справах країн-переможниць Австрії, Великобританії, Пруссії та Росії.
Крім так званої Кримської війни 1854–1855 років, поствіденський період можна назвати порівняно спокійним.
Закінчення Першої світової війни вінчала Версальська мирна конференція та Версальський договір 1919 року. У підсумку переможена Німеччина як своєрідний глобальний ізгой залишилася поза основними міжнародними процесами. На відміну, до речі, від Віденського конгресу, у якому брала участь і програла Франція. Така "дискримінація" просто не могла залишитися без відповіді, що і сталося буквально через 10 років у формі другого акту всесвітньої трагедії – Другої світової війни.
Завершення Другої світової війни поклало початок новому світовому порядку, заснованому на розподілі світу між двома ідеологіями: так званою соціалістичною і капіталістичною. Його дія закінчилася в 1991 році з розпадом соціалістичної системи і зникненням з політичної карти світу СРСР.
Цей період можна назвати спокійним в історії людства. Однак він був порівняно керованим, оскільки світ був поділений між двома наддержавами, які й відповідали за збереження порядку у власному секторі, за тогочасним ідеологічним кліше – таборі. А своєрідний "Сталінград" поступово вимальовувався у вигляді ядерної та термоядерної зброї, навколо якої і відбувалися своєрідні ритуальні зовнішньополітичні "танці" у формі перманентних переговорів і досягнутих домовленостей у галузі контролю над ядерною зброєю і ядерним роззброєнням.
Друга світова війна нерозривно асоціюється з Гітлером і Сталіним. Що б не говорили про роль останнього, він є одним із "батьків" цієї глобальної бійні
Причини та наслідки
Усі ці грубо окреслені етапи формування порядку мають одну спільну рису – вони були вимушеною реакцією світової спільноти (чи то європейської, чи то світової) на порушення, яке сталося, наявного на той момент міжнародного порядку. Незалежно від того, чи було це порушення, так би мовити, "колективним", як у випадку з Вестфалем, чи його ініціювали конкретні історичні особистості (Наполеон Бонапарт, Гітлер – Сталін).
Ці вимушені кроки були необхідними для формального фіксування перемоги однієї сторони та програшу другої. Інакше кажучи, мова йшла про своєрідне колективне покарання агресора.
Тому якщо в 1648 році європейська аристократія та духовенство виступили проти виснажливих і спустошливих воєн, спричинених "віртуальним ворогом" – неструктурованими і незбалансованими відносинами між церковною та світською владою, – то вже таке порушення наявного світового порядку стало міцно асоціюватися з ім'ям Наполеона Бонапарта.
Корсиканець неаристократичного походження, Наполеон зумів за короткий час перетворити Францію на найбільш войовничу державу у Європі. Яка визначала долі континенту протягом десятиліття.
Перша світова війна почалася через об'єктивні протиріччя у відносинах між тогочасними європейськими імперіями й не зовсім адекватні суб'єктивні реакції на них із боку монархів, які й стали своєрідним колективним винуватцем її виникнення.
А ось другий акт цієї трагедії із назвою Друга світова війна нерозривно асоціюється з ім'ям одного, вірніше двох осіб, – Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна. Що б там не говорили про роль останнього, він є одним із "батьків" цієї глобальної бійні.