Віктор Гандзюк: Як батько я сподівався до останнього. Як лікар уже тижні за два до кінця розумів: Катя не випишеться
В інтерв'ю "ГОРДОН" батько вбитої активістки Катерини Гандзюк розповів, чому тричі відмовився зустрічатися з генпрокурором Юрієм Луценком, що зараз, за рік після нападу на доньку, сказав би експрезиденту Петру Порошенку, як правоохоронна і судова системи України "саботують і зливають справу", чому вважає те, що трапилося, "не просто вбивством, а показовою стратою", а також про те, що стане найкращою пам'яттю про його дочку.
Понад рік тому, уранці 31 липня 2018 року, у Херсоні біля під'їзду багатоквартирного житлового будинку облили літром сірчаної кислоти відому громадську активістку, радницю мера міста Катерину Гандзюк. 33-річну молоду жінку в тяжкому стані з хімічними опіками майже 40% тіла госпіталізували спочатку в місцеву лікарню, а потім перевезли до Києва. За три місяці, після 14 хірургічних операцій та незліченної кількості медичних препаратів, які хоч трохи притлумлювали постійний біль, організм не витримав. 4 листопада 2018-го Катерина Гандзюк померла.
Величезний суспільний резонанс навколо вбивства Катерини зупинив серію системних нападів на активістів по всій Україні. Від початку 2017 року правозахисники зафіксували понад 55 таких злочинів. Але саме справа Гандзюк наочно продемонструвала щільну корупційну спайку регіональних політико-кримінальних угруповань із правоохоронними органами та центральною владою в Києві.
В інтерв'ю виданню "ГОРДОН" батько Катерини херсонський хірург Віктор Гандзюк, який до останньої хвилини перебував поруч із дочкою, розповів, як крок за кроком слідство виводить із-під удару замовників убивства, що сказав би зараз в обличчя експрезиденту Порошенку, чому категорично відмовився зустрічатися з генпрокурором Луценком і чому абсолютно переконаний: Катерину не просто вбили, а показово стратили.
Катя лежала в реанімації майже нерухомо, коли її вбивць випускали під домашній арешт. Вона плакала: "Я теж хочу під домашній арешт"
– Вікторе Михайловичу, на якій стадії зараз слідство щодо вбивць вашої доньки?
– Поки що не маємо нічого. Четверо виконавців та їхній координатор визнали провину, уклали угоду зі слідством, дістали від трьох до шести з половиною років ув'язнення. Провину визнали без будь-якого розкаяння. Ще на етапі досудового слідства їх один за одним випускали під домашній арешт. Катя тоді лежала в реанімації майже нерухомо, їй це було дуже неприємно, вона плакала і казала: "Я теж хочу під домашній арешт".
– Якщо вже є вироки щодо п'ятьох злочинців, то чому ви сказали, що "не маємо нічого"?
– Бо посередник, організатор і замовники вбивства досі на волі. Є посередник, Ігор Павловський, його випустили під домашній арешт, бо він начебто "тяжко хворий" для перебування у СІЗО. Нещодавно його бачили на футболі, "хвороба" не завадила йому прийти на матч, а Генпрокуратура "забула" подати клопотання про продовження йому терміну запобіжного заходу. Наразі вже відомо, що прокуратура викинула нас, потерпілих, зі справи Павловського, уклала з ним угоду і передала до суду на затвердження.
Є організатор, Олексій Левін, професійний кілер. Його попередили про ймовірний арешт, він утік з України, тільки під тиском громадськості його оголосили спочатку в державний, а потім у міжнародний розшук. За нашою інформацією, попередив Левіна про ймовірний арешт керівник Нацполіції Херсонської області Артур Мєріков.
Є троє замовників – Мангер, Рищук, Гордєєв. Мангер на момент убивства Каті був членом партії "Батьківщина", а Рищук і Гордєєв – Блоку Петра Порошенка. Мангеру навіть оголосили підозру в "завданні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть", він кілька годин посидів у СІЗО, поки за нього не внесли заставу. Наразі слідство щодо Мангера зупинено, його поновили на посаді голови Херсонської обласної ради, він керує, звільняє і приймає людей на роботу, відкриває авіарейси і медичні конференції, піариться щосили.
– А Рищук і Гордєєв?
– Їм навіть підозри не оголошено. Звільнені ніби за власним бажанням, ведуть активну "громадську" діяльність. Гордєєв у складі делегації благодатний вогонь зустрічав. Це святотатство: людину підозрюють у вбивстві, а вона вогонь зустрічає, дитячі футбольні фестивалі відкриває…
Рищук узагалі балотувався на цих парламентських виборах у народні депутати, дитячі будинки та будинки для людей похилого віку відвідував, хотів показати, який він великий благодійник. У Верховну Раду на цих виборах він не потрапив.
– Який висновок ви для себе робите за рік після нападу?
– Причетних до вбивства Каті покроково виводять із-під удару. Виконавців до кінця не покарано, бо три – шість років за вбивство – це ніщо. Замовники не за ґратами, двом із них навіть не висунено підозру, а того, кому висунено, – не заарештовано, вони ведуть активне публічне життя.
Саму справу перекваліфіковано зі статті 115 (умисне вбивство) на статтю 121 (тяжке тілесне ушкодження). Який висновок за рік після нападу на Катю? Розслідування саботується, справа зливається, організаторів і замовників убивства притягати до відповідальності не збираються. У будь-якому разі, за цього генпрокурора.
Не сумніваюся, Порошенко, Луценко, Аваков, Грицак – усі від початку знали замовників. Але була команда не чіпати
– Як уважаєте, чому правоохоронні органи, суди та чиновники, попри увагу й розголос, від самого початку не боялися публічно зливати справу?
– А чого їм боятися? Була інформація, що Мангер узагалі збирає $7 млн, щоб справу проти нього закрили. Домовленості, меркантильна зацікавленість, покривання один одного на всіх щаблях влади. Одне слово, система.
Якщо глянути на Херсон, на цю "губернську" глибинку, усе стане зрозумілим. Чому, скажімо, Мангер, Рищук і Гордєєв не боялися замовити вбивство Каті? Чому координатор Торбін і його компанія не боялися взяти замовлення? Бо такий їхній спосіб життя. Вони ніколи не думали, що вбивство взагалі буде розслідуватися. Ніколи жоден із них не думав, бо в них були гарантії від політичного керівництва і правоохоронних органів.
– Ви так спокійно про це говорите, наче змирилися і більше не бачите важелів впливу.
– Я десь якоюсь мірою навіть звик. Не знаю, що можна робити із цією системою. Ми боремося за справедливість, доносимо громадськості та міжнародній спільноті всю правду. Повірте, лише через суспільний тиск, розголос та постійні акції ініціативи "Хто замовив Катю Гандзюк?" справа хоч якось рухалася вперед, хоча й дуже маленькими кроками.
Якби не дії активістів, сьогодні Новіков сидів би за ґратами, попри те, що не має жодного стосунку до вбивства Каті. У день нападу слідство ж нічого не робило. Узагалі. І не збиралося. Просто приїхали, записали "хуліганство" – і все! Майданчик, де стався напад, не обстежували, свідків не опитували. Ніхто нічого не робив. Але коли з Києва в Херсон приїхали друзі Каті та почали кидати димові шашки в будівлю поліції і прокуратури – зарухалися, розпочалися якісь слідчі дії: шукали відеокамери, оглядали двір…
Наступного дня після нападу, 1 серпня 2018 року, Катю перевезли до лікарні в Київ. Туди приїхав генпрокурор Луценко, багато чого обіцяв: "Розслідуємо, знайдемо, передамо справу до СБУ…". Через два дні заарештували "стрілочника" Новікова. Луценко сказав: ура, які молодці, за три дні розкрили злочин.
– За кілька днів журналісти доведуть, що Новіков узагалі не має стосунку до вбивства, що у нього 100-відсоткове алібі...
– Тоді вже, не без участі СБУ, заарештують виконавців. І все, знову ніхто нічого далі не робить! Тільки як Катя вмерла і почалися масові акції – тоді вже затримали посередника Павловського. І знову слідство завмерло. Тоді я виступив на тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради й озвучив прізвища замовників убивства – Мангер, Рищук, Гордєєв.
Знаєте, Катя дуже тяжко помирала, годинами кричала від болю, їй постійно вводили препарати, щоб хоч якось притлумити цей нестерпний біль. А негідник Мангер у цей час розповідав, що вона так "піариться", "кар'єру собі робить"…
Упевнений, від самого початку не було політичного рішення розслідувати справу. Не сумніваюся, Порошенко, Луценко, Аваков, Грицак – усі від початку знали замовників. Але була команда не чіпати. Наближалися президентські вибори. Можливо, якимось чином Рищук і Гордєєв мали забезпечити Порошенку голоси в Херсонській області. Можливо, боялися, що впаде вплив президента в очах інших місцевих політично-кримінальних угруповань.
Такі угруповання ж не тільки в Херсоні. Візьміть Кернеса, Труханова, Палицю… Так побудована наша держава, на жаль, феодально-клановий устрій. На відкуп місцевим угрупованням було дано все, аби тільки вони забезпечували спокійне життя в області, фінансові потоки і перемогу на виборах.
Навіщо генпрокурору Луценку треба було зі мною зустрічатися? Для піару. Тільки для піару
– Коли ви востаннє зустрічалися з п'ятим президентом України Порошенком?
– Я з ним узагалі лише один раз бачився, на початку лютого, після мого виступу на тимчасовій слідчій комісії, коли озвучив прізвища Мангера, Рищука і Гордєєва. Зустрівся тет-а-тет на його прохання, спеціально для цього довелося в Одесу їхати. Не знаю навіть, що вам сказати за підсумком цієї зустрічі.
Ми розмовляли хвилин 50, це була не конструктивна розмова. Порошенко, по суті, озвучив точку зору Луценка: типу, доказів проти Рищука і Гордєєва немає. Я доніс свою точку зору: "Я не прокурор і не суддя, але Рищук і Гордєєв не мають права на політичне майбутнє, бо небезпідставно підозрюються в замовному вбивстві". Порошенко з цим не погодився, сказав, що він гарант не тільки прав і свобод, а й політичної кар'єри громадян. Я і з Луценком зустрічався один раз, на початку, потім тричі відмовляв йому в зустрічі.
– Чому?
– Не хотів, не бачив сенсу витрачати на нього час. Розумів, що нічого нового він не скаже.
– А навіщо генпрокурору Луценку було з вами зустрічатися?
– Для піару. Тільки для піару. На мене був шалений тиск із різних боків. Просили, телефонували: ну зустрінься з Луценком. Я не хотів, принципово. Точніше, погоджувався з ним зустрітися тільки за присутності своєї адвокатки Жені Закревської. Луценко на це не наважився.
Знаєте, я навіть йому повірив, коли він виступав із трибуни Верховної Ради і говорив, що для нього це справа честі… Я вам більше скажу: Катя теж Луценку повірила. Дуже тяжка, у реанімації, вона йому довго, майже півтори години, розказувала про всі кримінальні зв'язки в Херсоні. Катя абсолютно не вірила поліції, але саме на прохання Луценка погодилася, щоб приїхав якийсь полковник із Головного слідчого управління, якого він прислав. Донька все йому розказала, а через декілька годин уже вся херсонська поліція знала, що саме Катя розказала. Він одразу злив інформацію.
– Якби ви зараз віч-на-віч опинилися напроти Порошенка, що б йому сказали?
– Мені імпонує те, що говорив засновник вашого видання Дмитро Гордон: є два Порошенка, один – переконливий оратор, другий – патологічно скупий брехун. Принаймні те, що Порошенко патологічний брехун, я сказав би йому в лице.
Я зустрічався з президентом Зеленським. Зустріч була обнадійливою, думав, йому вистачить політичної волі і щось заворушиться. Він обіцяв сприяти слідству, але ж тепер слідство зупинили... Як можна сприяти тому, чого не існує? Я розчарований. А якщо Левіна не знайдуть, наприклад, то все, закривати справу?
У цього політично-кримінального угруповання було бажання не просто вбити Катю, а саме показово стратити
– Ви ніколи не застерігали доньку: Катю, будь обережнішою у висловлюваннях, зважай, із ким маєш справу?
– Говорив, вона й сама розуміла, який час, не відкидала, що на неї нападуть. Але завжди казала: "Я така, яка є. У мене така позиція. У країні війна, зброї багато, але треба звикати з цим жити". Якоюсь мірою вона себе оберігала: увечері сама не ходила, її завжди супроводжували або чоловік, або друзі. Вона ж працювала в ООН, вивчала там безпеку, але…
По-перше, за Катею давно постійно стежили, відтоді, як розпочався конфлікт з Антощуком (тепер уже колишній голова управління захисту економіки Нацполіції в Херсонській області Артем Антощук. Катерина Гандзюк заявляла, що він вимагає 3% бюджетних грошей Херсона. Антощук подав проти неї позов і програв. – "ГОРДОН"). Саме тому вона не звернула уваги, коли за нею встановили нове стеження – уже безпосередні виконавці замовного вбивства. Вона бачила, що за нею стежать, але думала, що продовжується те саме.
По-друге, ми припустилися великої помилки, бо навіть подумати не могли, що напад станеться вранці, у робочий день, біля будинку у спальному районі, де завжди повно людей, які збираються на роботу. Катя вранці вийшла з під'їзду, пройшла зовсім трохи, мабуть, п'ять – шість кроків, до службового авто – і все, на неї ззаду вилили літр концентрованої сірчаної кислоти…