Вірменія – член Організації Договору про колективну безпеку. Але Путіну начхати на союзницькі зобов'язання перед Вірменією
11 листопада 2020, 18.38
Завдяки президенту РФ Володимирові Путіну солдати НАТО вперше ввійшли на пострадянський простір, зазначив російський фінансист і блогер Слава Рабінович.
Де-юре Нагірний Карабах – це Азербайджан. Але там живуть вірмени і міжетнічний конфлікт триває вже багато десятиліть, це даність.
А що де-факто? Де-факто Туреччина, країна – член НАТО, напала на вірмен. Вірменія – член ОДКБ. Оскільки війни не вели на території самої Вірменії де-юре, Путіну було начхати на союзницькі зобов'язання перед Вірменією за ОДКБ. Зате йому було не начхати на дещо інше. Бо кремлівська методичка вже готова.
"До чого призводять "кольорові революції":
- грузинська Революція троянд – Грузія втратила Абхазію та Південну Осетію;
- український Майдан і Революція гідності – Україна втратила Крим і Донбас;
- Оксамитова революція у Вірменії – Вірменія втратила більшу частину Карабаху.
"Кольорові революції" – погано. Не роби революцій. І ще – лідерів революцій спустимо в унітаз, адже вони завжди програють війни".
Який же Путін покидьок!
До речі, Путін завжди проміняє будь-які національні інтереси на короткі тактичні перебіжки, що допомагають йому одурманювати своє народонаселення для утримання влади за допомогою пропаганди.
У Туреччині вбили російського посла – та ну, дурниця, приймаємо формальні вибачення, і все. Туреччина збиває російський військовий літак з екіпажем – ну гаразд, подумаєш. Туреччина через своїх проксі з Азербайджану збиває російський вертоліт з екіпажем – хрін із ним. Головне – це з Ердоганом поділити зони впливу – хоч у Сирії, хоч на Кавказі. І лякати російське народонаселення жахами "кольорових революцій".
І щоб двічі не вставати, констатуємо. Ніколи, із самого початку утворення НАТО 4 квітня 1949 року, солдати НАТО не входили на територію СРСР або пострадянського простору (за винятком країн Балтії, але це вже інша історія). А тепер саме завдяки Путіну ввійшли.
А російське народонаселення, як обкурене, сидить і далі слухає путінську пропаганду. У якій війна – це мир, свобода – це рабство, незнання – сила.
Джерело: Slava Rabinovich / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.