0 Київ
Вірменія та Азербайджан підписали мирну угоду про закінчення війни в Нагірному Карабасі. За посередництва Росії.
Загалом, сталося те, про що говорили багато хто, зокрема і я, ще наприкінці вересня – про політичні маневри Туреччини і РФ навколо Нагірного Карабаху.
Щоправда, я не очікував, що азербайджанська армія встигне зайняти значний шматок територій на півдні (який залишається за ними за угодами). Усе-таки я вважав, що вони застрягнуть на триваліший час, а їхні досягнення будуть скромнішими. У цьому мої припущення виявилися помилковими.
А в іншому.
1. Росія і Туреччина розіграли партію на двох, розділили сфери впливу і закріпили свої позиції завдяки силовій зміні статус-кво, зриву "тимчасової пломби" з Карабаху та демонтажу старих політичних конструкцій і форматів переговорів.
2. Туреччина зайшла в Південний Кавказ як один зі стейкхолдерів, і РФ визнала за нею це право. Підтримавши Азербайджан найманцями, зброєю, технологіями, вони посилили свій контроль над Баку і зв'язали його із собою ще тісніше, особливо його силовий блок.
3. Росія не стала кидатися в конфронтацію з Туреччиною заради Вірменії і через послаблення Єревана після боїв у Карабасі проштовхнула давно заготовлену ідею про розгортання російських миротворців у Карабасі й уздовж Лачинського коридору. Ще й повернула своїх прикордонників ФСБ на кордон із західними районами Азербайджану. До того ж, з'явилася можливість істотно послабити позиції Нікола Пашиняна або зовсім змусити його піти у відставку через політичний тиск, який неодмінно наростатиме після таких новин.
4. Азербайджан повернув прикордонні райони, які вважає своїми. Алієву буде що продати вдома як військову перемогу, хоч і ціною частини суверенітету. Принаймні це нейтралізує критику на адресу Алієвих через просідання в економіці та корупцію останніх років.
5. Вірменія залишає собі ядро Нагірного Карабаху зі Степанакертом плюс 5 км Лачинського коридору, а також буде власним коштом будувати нові транспортні комунікації з регіоном. Усі біженці можуть повернутися в Карабах під наглядом ООН.
Загалом, я думаю, що Пашиняна знесуть і зроблять головним цапом-відбувайлом, а в регіоні посіють зерна для нового конфлікту в доступному для огляду майбутньому. Для Баку і Єревана ця війна не закінчена з огляду на настрої та політичні процеси в обох столицях.
Росія і Туреччина – головні вигодонабувачі із цієї воєнної кампанії. Як я й писав, вони плюс-мінус реалізували свою партію, яку намагаються розіграти в Лівії і частково реалізували в Сирії. Чи надовго? Не думаю.
А для України, до речі, тут не дуже гарний урок. Проєктуючи цю ескалацію на нашу ситуацію (і тим, хто це робить), я скажу, що ми тут виступаємо якраз у ролі слабкої сторони, яку можуть також спокійно розіграти завдяки нехитрим залаштунковим домовленостям.
Джерело: Iliya Kusa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
