У справі бомбардувань міст склалися різні стилі нальотів, що дає змогу безпомилково вирахувати "руку автора".
Нічне українське бомбардування відрізняється витонченістю, безкровністю й делікатністю. Воно, як правило, витримане в яскравих, але помірних тонах помаранчевого спектра, характерних для пентаеритриттетранітратових сумішей.
Вибухи соковиті, з легким димовим "комірцем" і "підкладом" із битого скла й покрівельного заліза.
Звукова гама нальотів, звісно, могла б бути кращою. Річ у тім, що "сторона, яка приймає", уперто не бажає вкладатися у процес і не вмикає оповіщень і сирен.
Це суттєво знижує драматичність того, що відбувається. Адже оповіщення й сирени – це та увертюра, яка необхідна вибуху, щоб стати акустичним апофеозом події.
Звісно, частково виправляє становище хорове завивання сигналізацій на автівках, скляний дзвін, тріск пожеж. Але це все вмикається "після" і ніяк не компенсує відсутності прелюдії.
Джерело: Невзоров / Telegram