0 Київ
"Нічого про Україну без України" – максимально коректна позиція, яку займають наші союзники й партнери у врегулюванні питань, що стосуються нашої країни. У той же час у цієї формули є й інша сторона, яка залишається в тіні, але яка у проєктуванні майбутнього має вирішальне значення. І це не про ввічливість, це про суб'єктність, коли: "нічого про Україну без України" не дозволить сама Україна.
Така ситуація є новою й незвичною для любителів традиційних комбінацій "Великої шахівниці", де ключове значення мають великі фігури, а позицію інших можна не враховувати. Однак світ змінюється. У який бік – розвитку і прогресу чи архаїки консерватизму і всевладдя авторитаризму – зараз вирішується насамперед на українських полях, переритих шанцями й вирвами.
Україна стає символом таких змін. І цей порядок передбачає неможливість у процесі прийняття рішень і досягнення домовленостей міжнародними гравцями не брати до уваги позицію України у сферах її життєвих інтересів. Тут треба віддати належне нашим союзникам у їхньому розумінні нових обставин та їхнім зусиллям щодо необхідної адаптації.
Ці обставини – поява української суб'єктності, хоча і є щойно сформованими, але водночас є виявом глобальної тенденції глобальних перетворень, які штормовою хвилею накривають світ. Тому можна вважати, що фукуямівський "кінець історії" дійсно настав, але тільки тому, що розпочалася нова історія.
Одним із кардинальних проявів історичних зрушень є початок перебудови світової системи безпеки, руйнація старих механізмів і створення нових. І як би комусь не хотілося повернути світ до минулого, коли існує два глобальні полюси сили, які визначають траєкторії руху цілих континентів і країн, цей час таки минув. Історія не любить повторень і не йде по колу, тому сучасна Росія – не СРСР, а Путін – не Сталін, вони лише їхня карикатурна подоба.
Історія завжди за рух і зміни, через те в момент еволюційного переходу до існування в умовах панування технологій цифри і Big Data логічно чекати, що прийде час максимальної геополітичної складності.
Саме тому варто скласти хоча б загальне уявлення про складові та основні елементи масштабної картини світових політичних змін.
Є і залишається глобальний гравець – Сполучені Штати Америки, але у змаганні за світове лідерство все відчутнішим стає дихання Китаю у спину. Країни, прогрес якої, до речі, здебільшого відбувся завдяки зусиллям самого Заходу – його технологій, фінансів та інноваційних розробок. До того ж зараз Китай отримав у якості бонусу, як сировинний додаток, територію Росії. Але в умовах щораз більшого напруження у відносинах зі США та Європою, обмеженості можливостей доступу до західних технологій, внутрішніх економічних і демографічних складнощів, перспективи Китаю виглядають доволі туманними.
На очах міцніють і накачують економічні м'язи Індійський субконтинент і макрорегіон Латинська Америка, де головними драйверами росту стають їхні демографічні темпи зростання. Після 2040 року південь африканського материка за кількістю працездатної молоді буде найперспективнішим майданчиком для перенесення світового виробництва й одним із найбільших ринків споживання.
Украй недалекоглядним буде не зважати й на "стару добру" Європу, якій уже чергове століття підряд пророкують занепад. Європейський союз, який, здавалося б, законсервувався у власному добробуті й утратив енергію змін, volens nolens став на шлях перезавантаження всіх життєво важливих систем – від ціннісної до військової, переживши шок сеансу дефібриляції у виконанні путінської камарильї.
Центром глобальної боротьби за ресурси стає Арктика, у якій буде неможливо оминути інтереси й позицію Канади та невеликих за розміром, але надзвичайно потужних за економічним потенціалом скандинавських країн.
Німеччина перетворюється просто на очах і разом із Францією робить потужну заявку на європейське лідерство. Заяви щодо необхідності для Європейського союзу сформувати власну об'єднану армію дуже симптоматичні у цьому плані.
Україна водночас перебуває у процесі формування підходів до створення власних безпекових союзів та об'єднань, у яких потенційними учасниками є наші найближчі сусіди, які пройшли випробування війною, а також США і Великобританія, і цей список постійно поповнюється.
Світ змінюється. Центри сили виникають там, де їх не було раніше, на рішення впливають ті голоси, яких ніхто не чув. Вібрації, які з'являються на одному кінці земної кулі, дуже швидко починають розходитися у його найвіддаленіші куточки. Глобалізація, інформаційна зв'язаність призвели до корінних змін структури світової безпеки.
Україна – найбільш яскравий приклад і символ великих змін у формуванні світового балансу сил і впливу.
24 лютого 2022 року Україна перевернула стіл із "великою шахівницею", поламавши всі плани й розрахунки, і не тільки Росії… Тому варто відкласти прогнози, жахалки і сценарії, які побудовані за принципом Realpolitik, – усе буде по-іншому й усе буде добре!
Джерело: "Українська правда"
