+4 Київ
Спостерігаю, як у деяких представників медичної спільноти проходить публічна ломка свідомості.
Вічні головні лікарі, люстровані посадовці МОЗ, довічні головні фахівці і численні "радники" міністрів, які пішли в небуття, на смерть стоять за те, щоб їх називали елітою цієї країни.
Тяжко їм, до них нове керівництво МОЗ не ставиться більше як до священних корів, яких не можна чіпати, не можна критикувати, не можна міняти і звільняти.
Тяжко їм, до них пацієнти більше не ставляться як до безальтернативних месій.
Пацієнти не мовчать, коли припускаються лікарських помилок. Не мовчать, коли рівень наданих послуг не відповідає прайсам. Не мовчать, коли з них деруть по три шкури в кишеню. Не мовчать, коли вони із сьомої ранку сидять годинами в чергах на прийом. Не мовчать, коли помічають відкатні схеми на ліках, стентах та імплантатах. Не мовчать, коли бачать махінації з медичним майном і землею.
Правда, вони все ще хочуть, щоб їх за замовчуванням називали елітою країни, але розумом уже усвідомлюють, що їхнього колись чистого білого халата вже давно не міняли і навіть не прали. А халат, заплямований корупцією, скандалами, розслідуваннями і низьким рівнем надання медичних послуг, називати елітою язик у багатьох уже не повертається.
Треба чесно сказати. Для МОЗ будь-який головний лікар – це обслуговчий персонал. Такий самий, як і будь-який керівник у будь-якій сфері. Найманий працівник – не елітний, не вічний, не унікальний і вже тим більше не недоторканний. Він має отримувати ринкову зарплату, а його бізнес і незаконні шабашки на ввіреній території має бути розцінено як порушення.
Для лікарні будь-який лікар – це обслуговчий персонал. Звичайний найманий працівник, який має якісно виконувати свій функціонал й отримувати за свою роботу офіційну ринкову оплату праці, а з добровільних чайових платити податки.
До речі, практично ніде у світі чайових для лікарів не існує. Це унікальні розробки нашої системи охорони здоров'я.
Для суспільства – професія лікаря, як і священика, може заслужити повагу і пошану, але для цього халат має бути без плям. Утім, як і в будь-якій іншій професії.
Добре написав [головний лікар у київському фітнес-центр "Софійський"] Іван Марков: "Я теж проти обраності лікарів. Така сама професія, як і всі інші, зі своєю специфікою. Аж ніяк це не має бути "служіння". Звичайна робота, тому замість тисячі слів – оплата за прайсом.
До підготовки лікаря входить довге важке навчання, яке має тривати безперервно. Робота пов'язана з вираженим психоемоційним стресом, іноді – з інтенсивними фізичними навантаженнями. Професійний ризик інфікування небезпечними інфекціями, та й усіма іншими теж. Робота в нічні зміни – теж фактор ризику. З усього цього зарплата і формується.
І вона ніяк не може бути меншою, ніж у судді чи прокурора, навіть у молодого лікаря, бо витрати на навчання і труднощі в роботі істотно вищі.
Особисто я сприймаю розповіді про "покликання", "священний обов'язок", "клятву Гіппократа" тощо як тупу спробу кидалова. "Не треба про мораль – сплачуйте грошима".
Тож приберіть вічних елітних та обраних, проведіть на пенсію почесних і тричі заслужених і введіть для всіх ринкову оплату праці.
Джерело: Алексей Давиденко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
