$41.31 €45.79
menu closed
menu open
weather +19 Київ
languages
Олександр Роднянський
ОЛЕКСАНДР РОДНЯНСЬКИЙ
Режисер, кінопродюсер, медіаменеджер
Всі матеріали автора
Всі матеріали автора

Кінофестиваль у Торонто скасував показ фільму "Росіяни на війні". За 30 років я не пригадаю такого випадку

Найбільший міжнародний кінофестиваль у Торонто під тиском української громадськості скасував покази документального фільму "Росіяни на війні".

Це рішення є безпрецедентним.

Як документаліст і продюсер, який бере участь у міжнародних фестивалях понад 30 років, я не пригадую такого випадку.

До мене звертаються по коментарі. Відповім для всіх.

Чому це вкрай гостре рішення, незважаючи на його невластивий для культурних подій заборонний характер, правильне?

Не тільки тому, що цей фільм гуманізує, простіше кажучи, олюднює солдатів російської армії, яка веде просто зараз криваву неправедну війну в Україні й убиває мирних людей.

Не лише тому, що фільм зняли на окупованих українських територіях, порушуючи міжнародні закони.

Не тільки тому, що режисерка фільму знімала його упродовж семи місяців, одягнувши російську військову форму, що є категоричним порушенням усіх журналістських стандартів і кодексів – журналіста в цьому випадку розглядають як комбатанта.⠀

Не лише тому, що не викликають жодної довіри слова режисерки про те, що вона провела сім місяців у бойовій частині без дозволу міноборони РФ. Додам – і ФСБ.

Але насамперед тому, що у фільмі не звучить жорстка антивоєнна позиція самої авторки. Із визнанням очевидних фактів – злочинної агресії, незаконної анексії територій, воєнних злочинів.

Позиції, чітко вираженої, яка не викликає сумнівів.

У фільмі не заперечують слів героїв стрічки про "українських нацистів", про неможливість скоєння воєнних злочинів проти українського мирного населення, про причини війни, про "єдиний народ", про "громадянську війну в Україні". Простіше кажучи, не заперечують основні мантри російської пропаганди.

Так, багато хто з героїв фільму не відчуває власної правоти, критикує керівництво країни й втомився від війни.

Вони живі люди.

І в цьому посил фільму.

Але такий фільм можна було б зняти наприкінці 1942 року в розташуванні будь-якої німецької частини під Сталінградом. Там також були б живі люди.

Але ж ніхто такий фільм не спробував би показувати на найважливіших кінофестивалях світу в розпал світової війни.

Чи не так?

Джерело: Александр Роднянский / Instagram

Опубліковано з особистого дозволу автора

Блог відображає винятково думку автора. Редакція не відповідає за зміст і достовірність матеріалів у цьому розділі.