+1 Київ
Назустріч трудовому тижню.
У різних науках (біологія, медицина, низка соціальних дисциплін) використовують термін "сенсибілізація". Нюанси відрізняються, але суть приблизно однакова – це стан підвищеної чутливості до тих чи інших подразників. Ми перебуваємо у фазі підвищеної чутливості до поганих новин. Свідомість відсікає добрі й нейтральні події, усе перетворюється на один клубок, який формує відчуття безвиході й неминучої катастрофи.
Росіяни проробляють колосальну роботу, щоб вводити українське суспільство в цей стан і утримувати його там максимально довго.
Щоб ми розвалилися.
Це самопідтримувана історія, де більшості шкоди ми завдаємо собі самі. Наприклад, ЗМІ наввипередки поширюють усілякі жахи, хтось починає – інші підхоплюють і доводять до абсурду. Тому що в такій ситуації трафік одержує максимально жахлива стрічка, а будь-хто, хто заходить із позитивом, втрачає – і аудиторію, і гроші.
Усі проблеми – на видноті. Дурниць – навалом. Якщо їх грамотно вибудувати, емоційно оформити і штовхнути – може початися ланцюгова реакція, розкладання.
Апелювати в такій ситуації до свідомості складно, але треба.
Дивимося приклад "Рамштайну".
До виборів у США – три тижні. Я ще кілька тижнів тому писав: у період, що залишився до голосування, нічого реалізувати не можна. Пообіцяти – можна, а реалізувати до виборів – ні. Тому слів і "сигналів" ще може бути мільйон, але вага їхня вкрай мала.
"Рамштайн" – важливий захід. "Рамштайн" на найвищому рівні – безпрецедентний. Збирати його в такому форматі має сенс лише заради політичних заяв, які потім (після виборів) ще доведеться закріпити і втілити.
Вашингтонські бойові листки повідомляли, що "Рамштайн" на найвищому рівні готували заради якоїсь заяви щодо НАТО. Я зазначив, що це дивне місце, Брюссель набагато краще підійшов би.
Якби партнери погоджували якусь сильну заяву щодо НАТО, то вони без зусиль знайшли б спосіб її оголосити. Отже, нічого сильного поки не погодили. Або вирішили не оголошувати, тому що це може не сподобатися частині американських виборців.
З одного боку, це погано, бо сигналізує про відсутність прогресу. З іншого – не дуже. Тому що слабку заяву всі справедливо розцінили б як зраду й ганьбу. Вона б примножила розчарування. Із третього боку, політична заява, яку можна обнулити за три тижні, – спірне досягнення. Краще нехай вона прозвучить 7 листопада.
Тож. Радіти нема чому, але й драми особливої немає. Ніхто нас не кинув.
Нічого радикально нового й великого, щоб вплинути на фронт, до виборів в Україну доправити технічно неможливо. Якийсь потік прямує й зараз, він буде у фоновому режимі й без "Рамштайну" прямувати.
Значення має не те, що учасники виборів заявлять до них. А те, у якому стані ми увійдемо в листопад. Якою буде реальна ситуація на фронті, у тилу, у політикумі, в економіці тощо. Посилитися за короткий строк ми не зможемо. А ось послабнути через внутрішні гойдалки – легко.
Росіяни спробують у будь-який спосіб у жовтні домогтися обвалу. 10 днів перед виборами у США будуть кульмінацією. Психологічне накачування – один з інструментів.
Тому завдання на найближчі тижні – не переповнюватися жахливими новинами (які напевно будуть), а зберігати максимальну концентрацію на доступній участі в обороні. Гасити підвищену чутливість тим, що конкретно на вас краще діє.
Якщо дуже хочеться все й усіх лаяти, опустити руки – відкладіть це на три тижні. Це не означає, що за три тижні війна закінчиться. Не закінчиться. Але це означає, що ворог не дістане шансу з нашою допомогою вплинути на найважливіше рішення в найгірший для нас бік. А там буде новий день.
Джерело: Aleksey Kopytko / Facebook
