За тиждень багато карет офіційно перетворяться на гарбузи, а візники – на щурів. Тому зараз докладають фінальних зусиль, щоб сформувати післясмак і "місце в історії". Дають інтерв'ю, роблять двозначні обмовки, інсайдять заряджені інсайдери тощо. З огляду на це корисно освіжити пам'ять.
Багато що, як і раніше, залишається за кадром. Але рано чи пізно стане очевидним. Особливо, якщо спроби будуть свідомо спотворювати. Почнімо з простого. Stinger. Дестабілізація.
1. Товариш Блінкен днями заявив (а роспропаганда його масштабно процитувала), що США задовго до "СВО" передали Україні великий обсяг зброї, щоб переконатися, що в нас "усе є" для відбиття агресії. Зокрема, згадують Stinger, і виникає контекст, що їх постачали мало не з вересня 2021 року. Одні качають тезу, мовляв, робили все можливе. А Москва кричить, що оголосила "СВО", щоб припинити "мілітаризацію" України. Усім зручно.
Що насправді. Наприкінці жовтня 2021 року в ЗМІ ширилася інформація про ймовірне повномасштабне вторгнення РФ. Головним елементом усіх сценаріїв був повітряний десант. Захоплення аеродромів й інших точок гелікоптерами, після чого перекидання військ літаками. Гуглимо: січень 2022 року, Казахстан.
4 листопада 2021 року, уже після початку цих подач, призначили нового міністра оборони Олексія Резнікова. На яке пеклище проблем заходили – якось потім. За два тижні після призначення Резніков вирушив із візитом до США. Ціла низка зустрічей: Пентагон, РНБ, Конгрес тощо. Тема №1: ППО. Зокрема, Резніков прямим текстом просив: дайте Stinger. Тому що є Stinger – нема десанту. Сиплеться весь ланцюжок.
Уявіть на секунду, що в листопаді 2021 року до преси вийшов би глава Пентагону і сказав: "Ми передаємо Україні 1 тис. Stinger". Це був би не просто максимально прозорий політичний сигнал, а й значний воєнний чинник. Україні надали б достатню кількість засобів і час на їхнє освоєння. Будь-який десант був би приреченим від самого початку. Що відбулося по факту?
На прохання дати Stinger була відповідь: "Цього ніколи не буде, тому що це неможливо!" Своїми вухами чув. Ніколи! Неможливо!
"Чому неможливо?" – запитував український міністр.
"Ми дуже хочемо, але закон забороняє!" – відповіли американські посадовці, зокрема ті, кого вважали максимально проукраїнськими.
"То змініть закон", – логічно запропонував український міністр.
"Е-е-е, ну-у-у, як би… Це неможливо! Просто неможливо! Сконцентруйтеся на виконанні Мінських угод", – бубоніли проукраїнські американські посадовці.
Що в підсумку стосовно Stinger?
Те, що було категорично "неможливим" у листопаді, раптово стало можливим у січні, за два місяці! Україні передали перші 100 Stinger із Литви наприкінці січня. Із дозволу США. За три тижні до. Принцип too little, too late як він є.
2. Дестабілізація. Пошукайте в мережі тогочасні публікації. Перевірте. Самі американські партнери вказували: необхідна умова перед вторгненням – інспірована ззовні дестабілізація в Україні.
Дестабілізація. Внутрішня. Потім вторгнення. Подивіться соціологію того часу. Який найбільший тригер і привід для внутрішньої дестабілізації? Виконання Мінських угод!
Представники української сторони тоді запитували в американських партнерів: "А в чому логіка?" Буквальне виконання "Мінська" – дорівнює дестабілізація – дорівнює вторгнення, за вашими ж словами.
Щоб запобігти вторгненню, потрібна зброя, особливо ППО. Але Stinger не можна, і ви про це кажете публічно. Розмістити декоративні контингенти без зброї не можна, тому що це страшна ескалація. Проте треба робити кроки, які запустять дестабілізацію? То в чому логіка? Недопущення війни чи її локалізація на території України?
І останнє. Із грудня 2021 року непублічно, із січня 2022 року відкритим текстом партнерам у Європі доносили просту думку: якщо не допоможете розібратися з ОРДЛО, скоро розбиратиметеся з НДР. Що ми й спостерігаємо. Рютте на цьому вчора наголосив пряміше нікуди.
Ціна – третина України. Тож завжди дивимося пункт №1: дестабілізація. І робимо своє.
Джерело: Алексей Копытько / Telegram