+2 Київ
Ось і минув один рік і шість днів війни. На фронті все начебто без змін. Тільки в Бахмуті все якось здається похмурим. Чим усе це закінчиться – незрозуміло. Моїх нервів бракує дивитись, як росіяни повільно оточують там українське угруповання. Сподіваюся, що Генштаб ЗСУ знає, що робить, і це угруповання не опиниться в повному оточенні.
Сьогодні всі вже знають, що група із приблизно 40 озброєних членів "Російського добровольчого корпусу" (РДК) проникла з території України до Брянської області РФ. Але далі свідчення відрізняються.
За заявою самого РДК, вони обстріляли кілька російських БМП, які проїжджали повз них, дійшли до найближчого населеного пункту (село Любечани) і зняли там відеоролик із закликом боротися з Путіним. На жодних цивільних вони не нападали і навіть у думках цього в них не було.
За свідченням російської сторони, вони напали на шкільний автобус і вбили двох людей, а одну дитину – поранили. Потім шкільний автобус перетворився просто на абстрактний автомобіль. А потім сам Путін зменшив його до розміру "Ниви".
Однак жодних доказів такого нападу не надали. Ні фотографій розстріляного автобуса/автомобіля/"Ниви", ні фотографій поранених чи вбитих, ні їхніх імен, ні відеозаписів місця події чи навіть свідчень очевидців. Утім, і свідчень нападу на БМП браві диверсанти також не надали.
Залишимо осторонь змістовну сторону таких акцій, оскільки саме з цією акцією запитань більше, ніж відповідей. Серед нападників упізнали якогось відомого у вузьких колах російського націоналіста Капустіна-Нікітіна, але це все.
Михайло Подоляк назвав це російською провокацією, а навіжений Ілля Пономарьов – початком активної партизанської війни. Зрозуміло, він не оминув додати, що вся ця акція відбувалася за згодою із ним. Це було дивно тому, що РДК ще пів року тому офіційно заявив, що не підписував жодних об'єднавчих паперів з Пономарьовим.
Але всі ці дрібниці затьмарила реакція Путіна. Відео з двома озброєними чоловіками на тлі Любечанського фельдшерсько-акушерського пункту (фактично – єдиний об'єктивний доказ самого факту події) він назвав "терористичним актом".
Але це було б пів біди, якби далі він не почав торочити вже якусь остаточну маячню й не став стверджувати, що ці "люди ставили собі завдання позбавити нас історичної пам'яті, позбавити нас своєї історії, позбавити нас своїх традицій, мови".
Я вважаю, що ці путінські перли варті окремого аналізу. По-перше, мені не зрозуміло, чому рейд озброєного загону противника в тил ворога під час війни (нехай навіть вона і має назву "СВО") є терористичним актом (навіть якщо припустити, що під час цього рейду постраждали мирні жителі)?
І якщо це терористичний акт, то як тоді називати дії російської армії? (Та от хоча б узяти останній обстріл житлового будинку в Запоріжжі, наприклад.) Як назвати різанину в Бучі? Бомбардування в Маріуполі? Ракетний удар у Дніпрі? Та й загалом горезвісна "СВО" – як її тоді назвати? Державний тероризм? Геноцид? Воєнний злочин? Злочин проти людяності?
Мені здається, що Путін, не подумавши, із цим своїм "терактом" зайняв дуже вразливу позицію, а його пасаж про те, що рейд РДК і відеозйомку на тлі сільського фельдшерсько-акушерського пункту здійснювали з метою позбавити російський народ історичної пам'яті, історії, традицій і російської мови – узагалі змушує нас сумніватися в його психічній адекватності.
Коли мовний апарат людини працює окремо від мозку – навряд чи така людина може мінімально ефективно керувати державою. А ось на тобі – керує! І ніяк його звідти не прибрати. Хоча вже всі розуміють, що він просто збожеволів...
Я, до речі, давно вважаю, що у Путіна є психічні розлади, які можна описати як якусь варіацію садо-мазо. Він явно дістає задоволення від того, що його ненавидить така величезна кількість людей, що він може спричиняти горе й біль у таких гомеричних масштабах і водночас залишатися невразливим. Ось це почуття безкарності за заподіяне ним зло – воно, схоже, дає йому фізичну втіху. Він буквально кінчає від усвідомлення своєї недосяжності для відплати.
Водночас хвороба прогресує. І якщо ще кілька років тому він намагався приховати свою участь у тих чи інших злочинах, то зараз із видимим задоволенням зізнається в тому, що він і був їхнім справжнім натхненником та ініціатором. Путін просто світиться, коли повідомляє про це. Кожна його клітина кричить: "Я в будиночку! Чик-трак! Нічого ви мені не зробите, бо не можете! Мав я вас усіх на увазі! Бе-бе-бе!"
Лавров у Делі, на полях G20, вперше за рік війни зустрівся з держсекретарем США Блінкеном. Із зустріччю одразу не пощастило, вона тривала тривала менше ніж 10 хвилин. Якщо відкинути дипломатичне стиль, можна просто сказати: Блінкен послав Лаврова на три літери і відмовився слухати його безглузде белькотіння.
Натомість Лавров, кривляючись перед камерами, картинно просив вибачення за погані манери його західних колег, які влаштували йому прочуханку. Особливо відзначилася наша бойова Анналена Бербок. Вона не дала йому навіть відкрити рота і в різких висловлюваннях виклала йому все, що вона думає щодо війни в Україні, висунувши вимогу негайно вивести звідти російські війська. Словом, зустріч практично зірвали і жодного підсумкового документа не з'явилося.
З усього видно: зріють грона гніву. І накопичуються сили для українського контрнаступу. І наблизається момент, коли ми зможемо справити з Путіна і його оточення за все.
Наше діло праве. Ворога буде розбито. Перемога буде за нами.
Слава Україні!
Джерело: Alfred Koch / Facebook
