-3 Київ
Ось і минув 39-й день війни...
Давайте все по черзі. Отже:
– Литвиненка отруїли? Це не ми. Звідки ми знаємо, хто? Це у вас, у Лондоні, радіоактивний полоній по готелях розливають. Ви і дізнавайтеся...
– Армія у Криму? Чия? Наша? Це не ми. Це якісь "зелені чоловічки". А чому ви нас питаєте? Звідки ми знаємо? Якісь місцеві активісти.
– Зброя на Донбасі? Це точно не ми. У військторзі, мабуть, купили. Там цього добра навалом. Танки? Трофейні. Навіщо ви намовляєте? А я вам сказав: ні, це не ми.
– Малайзійський Boeing? Це все Україна. Сама, ага. Набила трупами літак і збила "Буком". Своїм власним. Так. Спеціально накопичували дитячі трупи стільки місяців. І ще льотчик Волошин. І іспанський диспетчер. Так. Ось експертний висновок.
– Скрипалів отруїли? Це точно не ми. Ми Солсберецький шпиль приїхали дивитися. Ми двоє звичайних під...расів. Чи ви щось проти ЛГБТ маєте? Ні? Ну так і відчепіться від нас. Це не ми.
– Навального отруїли? Це не ми. Тут усе просто: це німці! Коли ми його віддали, він був чистий, як скло. Ось аналізи. Можете перевірити! Тож даремно ви нас обмовляєте. Це не ми.
– Що? Стріляли по пологовому будинку? Це не ми. Це ми, але не по пологовому будинку. Це ми і пологовий будинок, але без породіль. Там батальйон "Азов". Ось візитівка Яроша. Ні. Це не ми, не пологовий будинок, не стріляли. Що ще? Усе? Це не ми.
– Буча? Трупи? Ірпінь? Боже, який жах! Це не ми. Це провокація. Це ви самі привезли трупи і розкидали їх вулицями, щоб нас підставити. Яка бездарна піар-акція. Чиста русофобія. Нічого у вас не вийде. Бачите: трупи ворушаться! А-а-а-а! Ось: ворушаться! Ні? Ну, звичайно, як вони можуть ворушитися – вони ж трупи! Ви їх самі привезли, а тепер сперечаєтеся... Ні, це не ми.
Не набридло? Мені постійно хочеться запитати: а навіщо російське начальство нам це розповідає? І ще важливіше запитання: навіщо журналісти їм ставлять ці запитання? Щоб що? Ви що, реально хочете, щоб умовний Пєсков вийшов і сказав: "Це ми, вибачте нам, заради Христа?" Ну правда! Навіщо їх запитувати, якщо відповідь відома на 100%?
Усе ясно, як Божий день. Тут номер про унтерофіцерську вдову, яка сама себе висікла, не проканає. Це – фінал. Усе. Далі – нікуди. Якщо Макрону ще щось не ясно, то він, звичайно, може продовжувати надзвонювати Путіну, але це вже буде просто якась безглузда кафкіанська вистава...
Уся відмінність Путіна від Гітлера полягає лише в тому, що Путін має атомну бомбу. І це радикально збільшує кількість можливих варіантів його поведінки.
Що таке атомна бомба? (От навіть у варіанті Хіросіми та Нагасакі, тобто там, де її вперше і востаннє застосовували на практиці). Атомна бомба – це спосіб змусити противника капітулювати, завдавши йому неприйнятної шкоди, яка робить подальший спротив безглуздим.
По суті, це справедливо до будь-якої зброї масового ураження. Така сама логіка була і під час бомбардування Дрездена і Гамбурга. Де англійці та американці обійшлися без атомної бомби. А шкоди завдали навіть більшої.
І ось цей перехід змістовно важливий: значить, акцію залякування можна провести і без використання ядерної чи хімічної зброї? Лише, так би мовити, конвенційною зброєю? Опа! А ось і вихід!
– Володимире Володимировичу! Дозвольте доповісти!
– Що? Що там у тебе? Чого ти прийшов? Знову хочеш мені розповісти, що все просрав і, виявляється, перемогти Україну ми не можемо? А як співав, як співав... За три дні... Вони навіть схаменутися не встигнуть... Усі елітні частини поклав! У мене тепер немає моєї армії! "Ах, Квинтилий Вар, ах, Квинтилий Вар... Верни мне мои легионы!"
Ти розумієш, що я не можу програти? Ти розумієш, тупа твоя голова, що ти все украв і я тебе власними руками задушу! Я не можу програти. Не можу. За жодних обставин! А що ж мені тепер робити?
Що мені тепер лишилося? Атомну бомбу кинути на них? Так? Тоді кінець... Я знаю, що то кінець. Ти гадаєш, я не зможу? Ти думаєш, мені забракне волі? Ти мене погано знаєш...
– Володимире Володимировичу! Давайте трохи почекаємо. Може, вони визнають "ЛНР" і "ДНР" у межах областей. Це розумний компроміс. Ми повідомимо народу, що це і був наш задум і ми перемогли, а вони матимуть мир.
– Повна херня! Ти ж знаєш, що Зеленський уже заявив, що він територією не торгує. Це кінець... Я цього не переживу! Неси валізку, я натисну кнопку!
– Зачекайте, Володимире Володимировичу! Я і прийшов, щоб повідомити вам свої нові пропозиції.
– Які? Які в тебе можуть бути пропозиції?
– Ось дивіться, мир в обмін на територію вони відкинули. Тоді, можливо, вони погодяться на мир в обмін на людей?
– Тобто?
– Ну, поміркуйте самі: якщо ми кинемо на них бомбу, то чому вони повинні будуть піти на мир? Причому на мир на наших умовах?
– Як чому? Тому що втратять багато народу і не захочуть втратити більше. Це ази. І тому атомну бомбу і застосовують. А який у ній ще сенс? Це спосіб змусити супротивника капітулювати.
– Але ж ми можемо зробити так, що вони втратять багато людей без жодної атомної бомби!
– Як без бомби?
– А так! Ми зараз бомбимо цивільні об'єкти. Гинуть мирні жителі. Але це, так би мовити, супутні втрати. У нас немає мети – вбивати мирне населення. Просто ми не вміємо інакше штурмувати міста. Тому їх доводиться вбивати.
– І?
– А якщо поставити завдання військам вбивати мирне населення? Просто без розбору вбивати. Багато і скрізь. І тоді можна завдати шкоди, порівнянної з атомною бомбою.
І Зеленський опиниться перед тим самим вибором, що й у випадку з атомним бомбардуванням! Зате наші західні "колеги" не матимуть приводу відповісти нам за допомогою свого ядерного арсеналу.
– Чудова ідея! Молодець! Як ти здогадався? Дій! Якщо він не торгує територією, подивимося – чи торгує він своїми людьми!
Я знаю, що ми маємо справу з твариною. І він навіть сам себе назвав пацюком. Я знаю, що йому начхати на все і всіх, зокрема і Росію. Я знаю, що рятуючи свою шкуру, він уже відправив і ще відправить на той світ тисячі й тисячі людей. І росіян, і українців. Усіх.
Ця війна буде довгою. Ми не знаємо, скільки народу в ній ще загине. Ми навіть не знаємо, скільки людей уже у ній загинуло. Судячи з Бучі та інших звільнених міст – дуже багато. Дуже багато...
Він шантажуватиме і братиме в заручники все населення на окупованих територіях. Можливо, він таки кине атомну бомбу.
Я не знаю, можливо, в якийсь момент із ним і доведеться підписати мир на його умовах... Так чи інакше, але цей мир він сам і порушить. Тому що настане момент, коли він знову вважатиме себе ошуканим. Так було з усіма договорами, які він підписував. Так буде й із цим.
Проблема не в людстві. Проблема в цій одній людині. І в тих злодіях і вбивцях, якими він себе оточив. Свідомо оточив. Лише злодіями і вбивцями.
Я ще багато чого не знаю. Але я знаю лише одне: наша справа правильна. Ворога буде розбито. І перемога, рано чи пізно, буде за нами.
Слава Україні!
Джерело: Альфред Кох / Facebook
