-1 Київ
Кабінет Міністрів повідомив про основні показники проекту державного бюджету України на 2019 рік і ухвалив рішення найближчими днями подати його у Верховну Раду. Прем'єр-міністр заявляє: "Важливо, щоб цей бюджет був не тільки реалістичним, але й підтримував розвиток національної економіки". Красиві слова, але що за ними стоїть?
Дійсно, дуже важливо зрозуміти, наскільки добротно сформовано бюджет-2019. За моїми оцінками, презентований Кабміном бюджет нереалістичний. Наприклад, очікувані доходи від приватизації в обсязі 17 млрд грн – не що інше, як традиційна фантазія уряду, покликана лише створити видимість збалансованості бюджету. Держава ще жодного разу від 2015 року не виконувала показника із доходів від приватизації. Цей план упродовж останніх чотирьох років виконували лише на 0,3–19,9%. Зараз українців уряд обманює вкотре.
Озвучений урядом показник інфляції 7,4% теж не видається реалістичним ні на тлі розрахунків НБУ (на кінець року інфляція становитиме 8,9%), ні на тлі збереженого з початку поточного року прогнозу на 2019 рік від Міжнародного валютного фонду (8%). Може здатися, що неточність 0,6–1,5% є несуттєвою. Але насправді це означає, що зростання номінального ВВП не досягне показників, закладених у проекті бюджету-2019, а відповідно, й озвучені доходи бюджету в розмірі 1292,7 млрд грн не є реальними.
Ще одне непросте питання – підняття мінімальної заробітної плати на 12% – до 4130 грн. Виходить, що з 2015 року рівень МЗП зросте в 3,4 раза (на 1 січня 2015 року МЗП становила 1218 грн). Настільки стрімке зростання МЗП означає для бізнесу відповідне збільшення податкових виплат у бюджет. Так, підняття МЗП у 2017 році з 1600 грн до 3200 грн призвело до додаткового вилучення обігових коштів у бізнесу в сумі 7,9 млрд грн, а поточного року ця сума становитиме 2,8 млрд грн (у вигляді платежів із ПДФО та ЄСВ). Але головне, підняття МЗП завдає відчутної шкоди насамперед інтересам малого та середнього бізнесу, чверть, а то й третина персоналу якого одержує зарплати, наближені до розміру МЗП.
Водночас слід розуміти, що "зарплатна гонка" ніяк не вплине на спробу уряду повернути мільйон українських гастарбайтерів із Польщі, які заробляють у середньому 2100 злотих за місяць, що становить приблизно 16 тис. грн, а от вдарити по середньому класу і малому підприємництву цілком здатна, іманентно продукуючи уповільнення економічного зростання країни.
Як тут не згадати слова грузинського реформатора Кахи Бендукідзе, сказані чотири роки тому і які не втрачають актуальності й донині: "Україна встановила кілька світових рекордів з ідіотизму. Ваша економіка несумісна з життям, з існуванням держави. Не може бути убогою країна із 48% держвидатків. У більшості багатих країн європейського типу високі витрати, але вони прозорі. Якщо ви будете рости зі швидкістю 2–3% на рік, вас обжене Молдова й українські гастарбайтери будуть їздити туди працювати".
А отже, скорочувати витрати бюджету все одно доведеться. Для початку хотілося б бачити 20-відсоткове зниження державних витрат на апарат Верховної Ради, апарат президента, фінансово-господарський департамент уряду і Генеральної прокуратури. Ціна питання у реаліях поточного року – 2,8 млрд грн.
І друге, не менш важливе питання стосовно бюджету-2019: чи дійсно він зможе підтримати розвиток національної економіки.
У проекті державного бюджету вже п'ятий рік поспіль закладають серйозне зростання витрат – на 25%. Водночас адекватне цьому збільшення витрат зростання економіки не передбачено – заплановане збільшення ВВП становить лише 3%. А з урахуванням того, що НБУ прогнозує приріст ВВП усього на 2,5%, над досягненням зазначеного макропоказника прем'єр-міністру доведеться ще попрацювати. Проект державного бюджету України на 2019 рік можна сміливо називати кошторисом доїдання країни.
На тлі 3% передбачуваного зростання українського ВВП не зайве згадати і про тотальне відставання України від розвитку світової економіки загалом. Зокрема, експерти МВФ вважають, що світова економіка додасть у 2019 році 3,9%. А це означає, що України і далі пдатиме на економічне дно. І відбувається це щороку. Головна причина – відсутність в української влади адекватної бюджетної політики.
Неправильні пріоритети бюджетної політики
Упродовж усіх 27 років незалежної України влада прямо протидіє розвитку національної економіки. Зокрема, 14 років із 27, тобто більше ніж половина періоду незалежності, економіка України або падає, або як мінімум не зростає. Річна зміна валового внутрішнього продукту країни 11 років із 27 була негативною. Тричі показник ВВП практично не відрізнявся від нуля (2010, 2012 і 2013 роки). Чотири рази падіння економіки в процентному співвідношенні фіксували двозначними числами (в 1993–1995-х і 2009-му).
На шлях наздоганяючого розвитку країна ставала лише один раз – у 2001–2006 роках, коли темпи розвитку економіки перевищували аналогічні показники країн Східної Європи і світу загалом. За прогнозами ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку. – "ГОРДОН"), світова економіка цього року зросте на 3,7%, а Україна не в змозі подолати бар'єр навіть 3,2%. Із простого порівняння із країнами з однаковим рівнем соціально-економічного розвитку випливає висновок: Україна опинилася серед країн, для чийого шляху характерні низькі темпи зростання економіки. Приріст ВВП України у 2017–2018 роках приблизно такий самий, як у Перу, Болгарії, Сербії, Польщі, Вірменії та їм подібних країнах.
Причина зовсім не лише в агресії Росії і відповідному економічному рівні. Вона ще й у тому, що економічного зростання немає серед головних пріоритетів країни. А її бюджетна політика є заручником величезного за розмірами уряду. Що обумовлено високими податками і низькою якістю державного управління.
Згідно з дослідженнями Інституту соціально-економічної трансформації, Україна – одна з небагатьох країн у світі (разом із Білоруссю, Лесото, Іраком і острівними міні-державами), які входять ще й у топ-20 країн за розмірами уряду, а також до складу останньої чверті держав із середнім показником якості державного управління. У середньому за останні 10 років Україна перерозподіляє через публічні фінанси приблизно 45% свого ВВП. У підсумку наша країна опинилася у рейтингах по сусідству з такими багатими державами, як Німеччина, Великобританія та Норвегія, але якість послуг Української держави – украй низька.
Така ситуація склалася здебільшого як наслідок грубих помилок влади впродовж останніх років у сфері бюджетної політики. За останні 10 років більш-менш вивіреним можна вважати тільки бюджет-2013, коли рівень розвитку економіки був співставленим із видатками бюджету. А в періоди економічних криз, особливо впродовж останніх чотирьох бюджетних років (за які сумарний приріст витрат досяг 90,2%), ситуацію слід класифікувати як непередбачене зростання витрат уряду на тлі застою економіки, або "бенкет під час чуми". Адже після падіння економіки у 2015 році на 9,8% трирічне зростання за 2016–2018 роки становило лише 8,1%, тобто в сухому залишку – мінус 1,7%. Інакше кажучи, економіка ще не відновилася, а уряд уже майже подвоїв свої апетити.
Бюджетну поведінку уряду України важко назвати адекватною або розумною. Більше того, її можна охарактеризувати як пряме порушення низки принципів бюджетної системи нашої країни, викладених у ст. 7 Бюджетного кодексу України. Зокрема, принципу обґрунтованості формування витрат бюджету на основі реалістичних показників економічного розвитку України і принципу справедливого розподілу суспільного багатства.
Щоб урятувати Україну від економічного падіння, щоб витягнути нашу країну з економічного капкана, необхідно терміново скорочувати розміри уряду. На порядку денному – рішуче скорочення витрат державного бюджету на майбутній 2019 рік.
Джерело: osnovaparty.org
