+2 Київ
Ми підходимо до моменту правди. Остаточного демаскування тих, хто публічно заявами підтримував Україну, а насправді чекав, коли ми опустимо руки і здамося.
Одне з питань до нас на зустрічах: чи є стійкість і готовність українців далі боротися, яка ситуація з мобілізацією, єдністю влади й суспільства?
Якщо буде збільшено підтримку для України, у тому числі при сценарії зменшення підтримки США. Але добрі новини від коаліції рішучих: країни, де військово-політичне керівництво, розуміючи важливість перемоги України, готові включатися швидше й більше.
Уявімо найгірший сценарій, коли примус до перемовин без гарантій безпеки стає публічною реальністю, що може бути гірше "Мінська"? Але за нас вступляться ті, хто усвідомлює наслідки?
Дуже різна налаштованість і бачення щодо завершення війни. Запрошення України в НАТО (шанс мізерний) розглядають тут як каталізатор до перемовин.
Почула на одній закритій зустрічі думку: "The only acceptable fatigue is Ukraine’s fatigue".
Але й тут маю сказати, що не можемо дозволити собі перевтому. Постійно прошу в Бога неймовірну мудрість для народу й таку силу любові, щоб вистояти й перемогти ворога і його вісь зла, зрадників і ті риси в собі й українців, які заважають нам зараз.
Друзі, ми часто недооцінюємо, наскільки важливо зараз демонструвати світу, що ми так само, як і раніше, налаштовані на поразку ворога.
Не треба гризти один одного, бо це привід іншим нас злити під виправданням, що ми не готові далі боротися, і тому треба тиснути на нас, щоб ми сідали за перемовини. Бо дуже багатьом хочеться видихнути й за рахунок України повернутися до business as usual.
Джерело: Hanna Hopko / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
