Білий дім тупо сцить в очі журналістам. Щось пробзділося в данському князівстві

Мені от шо цікаво. "Я вам не заздрю" Яника, "дорогенька" Порошенка, "де той хлопчик?" Зеленського викликали обурення серед журналістів. Бойкоти та флешмоби.

Білий дом тупо сцить в очі американським і не тільки журналістам, називає придурками та шуткує про твою мамку. Будь-яке незручне питання Трамп тупо забовтує якоюсь дикухою, або своїми фантазіями, або просто бреше. Уточнень, фактчеку й усякого такого від журналістів зазвичай не буває, бо журналісти не дуже бажають вилетіти з пулу. Цінність цієї говорильні з Овального залу – нульова. Що не питай – почуєш рандом, у принципі, Трамп міг надиктовувати свої думки духу Генрі Пікера. Інтерв'ю при цьому, у тому числі й телефонне, Трамп може дати кому завгодно за бажанням лівої п'яти.

І тут питання виникає, а шо там по хардтолках? По принциповості? Цеховій солідарності? По незалежності редакцій?

Ну, і по нейтральності висвітлення питання є. Нафіг вона треба, якщо вас усі стібуть фар-лефт?

Ну натурально. Прессекша мамкуєт, як школьник із доти, генпрокурорша демонстративно відмовляється відповідати на питання під час слухань під присягою, голова ІСЕ каже під відео з фанящіміся у костюмах Спанч Боба: "Ви бачите штурм фасіліті ІСЕ терористами Антіфа".

Щось пробзділося в данському князівстві.

Джерело: Антон Швець / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора