+6 Київ
Щодо цькування режисера Юрія Бикова. Хто про що, а я все про точність формулювань.
В авторитарній державі цькування – це коли за твоєю спиною стоїть репресивний апарат. Коли поливання лайном у державних або навколодержавних хунвейбіновських агітлистках мають великоймовірні шанси перерости у репресії. У позбавлення професії. Звільнення. Кримінальні справи. Вислання. Активізацію тітушок. Арматурку.
Цькування – це коли після сюжету на LifeNews ти ночами схоплюєшся від спрацювання ліфта і тихо, намагаючись не шуміти, ідеш до вічка. А бита стоїть біля дверей.
Коли перш ніж вийти з дому, ти довго дивишся у вікно, намагаючись угадати, чи немає у дворі підозрілих автомобілів або людей.
Коли тобі на телефон приходять повідомлення з твоєю адресою і пропозицією чекати в гості.
Коли навпроти "Эха" вивішують плакати із зображеннями ведучих і закликами до розправи над зрадниками.
Коли проплачені пропагандисти всіляко накручують істерію й агресію, підбурюючи натовп на погроми і суди Лнінча.
Коли йдеш вулицею і скануєш кожного зустрічного стосовно небезпеки.
Ось це – цькування.
Це інформаційна артпідготовка перед репресіями. Завідомо сильної сторони щодо завідомо слабкої. І це справді дуже важко. Уже повірте.
І це саме те, чим режисер Биков і займався.
Серіал "Сплячі" – це не що інше, як цькування інакодумців. Усіх скопом. На каналі агенства державної пропаганди. За державні гроші.
Це як раз Биков травить вас, мої дорогі любителі всепрощення. Мене він травить, цей ваш Биков.
А коли людину запитують – навіщо ж ти, сволото, травив людей, виставляючи їх шпигунами і зрадниками, припускаючи, до яких наслідків це може призвести, – водночас свідомо знаючи, що твої запитання у Facebook якраз до жодних наслідків стосовно цієї людини не приведуть – це не цькування.
Це звичайний срач у Facebook.
Ну, або, кажучи пристойною мовою – суспільний остракізм.
Інструмент прямої демократії.
Говоріть правильно.
Джерело: Аркадий Бабченко / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
