-1 Київ
Чому потрібно робити інтерв'ю з Поклонською.
Другий день із цікавістю спостерігаю за тим, як карлики намагаються вилізти на плечі велетня. Їм здається, що, видершись, вони самі стануть велетнями й ніхто більше не помітить, що вони карлики.
Давно хотіла написати про те, що в нас за останні шість років з'явилася нова професія. Перших студентів, до речі, зібрав і вивчив п'ятий президент України. Називається вона – "патріоти-професіонали", скорочено ПП. Середньостатистичний ПП – це людина, яка, знову згадаю Петра Олексійовича, "навіть собачої будки в житті не побудувала", але найкраще може розповісти, як це робити.
Видатний ПП – обов'язково багатоверстатник! Медика він навчить, як правильно лікувати, будівельника – як правильно будувати, кухаря – як правильно готувати, депутата – як правильно писати закони, журналіста – як правильно брати інтерв'ю, президента – як правильно керувати країною. Водночас відсутність дипломів про вищу освіту й навичок у спеціальних сферах тільки підстьобує його: що ПП некомпетентніший і дурніший, то голосніше й агресивніше він роздає поради іншим про те, як потрібно працювати. ПП діє, як кліщ, – сам собою він зморщений, жалюгідний і непомітний, а щойно присмоктується до сильного організму, роздувається від важливості.
Після того, як Дмитро Гордон узяв інтерв'ю в Поклонської, від важливості роздуло багатьох. Цих професійних любителів батьківщини можна умовно поділити на два типи:
1. Недалекі. До посиніння кричать про те, що не можна брати інтерв'ю у сепаратистів, терористів і ватників. Їм здається, якщо вони заховають голову в пісок, Путін і російська агресія зникнуть. Для них короткий лікнеп. Суть професії журналіста в тому, щоб брати інтерв'ю в будь-кого, хто становить інтерес. Дискусія на тему дозволених/заборонених (ким?) спікерів – це спроба цензури й тиску на свободу слова. Інтерв'ю з Поклонською, яка стала символом зради, не просто можна було брати, його потрібно було брати, оскільки воно має державне значення для України. Запитання інтерв'юера – чіткі, жорстко сформульовані й неприємні для співрозмовниці. Її відповіді – це енциклопедія доказів прямої агресії Росії проти України. Це той документ, який, як уже заявила прокуратура Автономної Республіки Крим, Україна використовуватиме в судах. Але, звичайно, щоб це зрозуміти, треба вміти бачити трошки далі за свій тин.
2. Продумані кон'юнктурні падлюки, які самі ж зізнаються, що інтерв'ю не дивилися. Але його засуджують. Ці люди завжди ловлять гучні теми для того, щоб збільшити свою аудиторію, заробити гроші або отримати нове замовлення від господаря. Вони пропонують глядачам занести Гордона в "чорні списки" (ох, як совком махровим повіяло) і перерахувати їм гроші на картки російського "Сбербанка". Щоб вони, ситі, вчили вас із новою енергією, як правильно вам любити Україну.
Але є те, що поєднує перше і друге. Це заздрість. Проста людська заздрість. Мільйонні перегляди, вплив і фінансову незалежність Гордона можуть пережити тільки самодостатні, талановиті й незакомплексовані люди. Можете рахувати їх на пальцях.
Джерело: Алеся Бацман / Facebook
