-4 Київ
Журналіст має право брати інтерв'ю у будь-кого. Крапка.
Можна обговорювати, наскільки професійно спрацював ведучий. Можна обговорювати, наскільки актуальний і корисний спікер для аудиторії. Рейтинги, до речі, покажуть. Можна обговорювати, чи достатньо гострими були питання і чи було розкрито всі незручні теми для одіозного героя. Але не можна обговорювати аксіому – журналіст має право брати інтерв'ю у будь-кого.
Деякі тут агресивно переконують, що є люди, у яких не можна брати інтерв'ю. А можна тоді список тих, у кого не можна, з прізвищем/іменем/по батькові? Я люблю в усьому порядок, мене смаківщина і "фігові листочки" не влаштовують. Скажіть, до речі, а хто ці "дехто" і які в них повноваження?
Може, ми тоді створимо новий спеціальний орган (ми ж так це любимо), зберемо туди найпатріотичніших патріотів за конкурсом, які знають як "правильно" любити Україну, дамо йому повноваження, а вони нам, журналістам, список на законодавчому рівні подадуть. З кримінальною відповідальністю для медійника. І тоді все чітко і без подвійних стандартів. Береш інтерв'ю в людини з "білого" списку перед камерою. А береш із "чорного" – уже в камері.
Ми ж за такі європейські цінності та свободу слова боролися! Дограємо в цьому театрі абсурду до кінця! Ні? Бо тоді, народе, забудь про вільний доступ до інформації, про "дурь каждого видна", про право дивитися, думати, аналізувати, робити свої висновки, ходити на вільні вибори, збирати, коли вважатимеш за потрібне, майдани. Забудь і не плач. Тобі вкажуть, на кого дивитися, хто буде тобою правити і хто доїти.
Тому ще раз: не можна обговорювати головне, непорушне і непохитне правило – журналіст має право брати інтерв'ю у будь-кого. А інтерв'ю Наташі Влащенко я ще не дивилася, але тепер подивлюся обов'язково.
P.S. Закон про фейки туди ж.
Джерело: Алеся Бацман / Facebook
