Партії Зеленського доведеться вести кругову оборону, оскільки сильних союзників у неї поки що не передбачено, зате ворогів на старті хоч відбавляй

У Конституції України закріплено статус парламентсько-президентської республіки. Тому, незважаючи на надзвичайну важливість виборів президента, парламент залишається головним органом управління країною. Відповідно, дуалізм влади, закладений у Конституції, є радше благом, ніж проблемою. Оскільки парламентський контроль над виконавчою владою (більшість громадян узагалі не в курсі, що її очолює прем'єр, а не президент) залишається головним інструментом системи checks and balances (стримувань і противаг. – "ГОРДОН").

На практиці це означає, що суспільству вигідно, щоб у обраного президента не було монополії на законодавчу вертикаль. Обравши збалансований парламент, який станом на 2014 рік відбивав зріз суспільства, виборці за партійною системою віддали першість не БПП, а партії "Народний фронт", яка в підсумку і сформувала разом із БПП та трьома іншими фракціями першу парламентську більшість після Революції гідності. Це зрештою дало можливість сформувати перший із двох урядів Арсенія Яценюка, який почав необхідні країні реформи.

Аналогічно після крайніх виборів президента найвигіднішим для країни сценарієм буде ситуація, коли в новообраного президента буде велике представництво у Верховній Раді, яке водночас не дасть йому монополії на ситуацію в парламенті.

З огляду на те, що рейтинг Володимира Зеленського, як мозаїка, складається з багатьох голосів партій (Опоблок, "Батьківщина" тощо), вони будуть максимально зацікавленими зробити електоральний камбек на парламентських виборах, повернувши свої "споконвічні" голоси. Для цього їм доведеться стати як мінімум у жорстку опозицію до нового президента. Варіант попутництва із Зеленським обернеться для них неминучою втратою голосів, які в такому разі стануть здобиччю "Слуги народу".

Зважаючи на те, що "медовий місяць" виборця Зеленського не зможе тривати довше ніж півроку, рейтинг "Слуги народу" неминуче зазнає коригування в бік зниження від нинішніх 25%. Роль національно-демократичної опозиції залишиться за ідеологічно перезавантаженими БПП "Солідарність" і "Народним фронтом". На БПП чекає перезаливання облич як мінімум на 50%. НФ, який закріпив статус найдисциплінованішої і найпослідовнішої парламентської сили, також матиме високі шанси знову зайти у ВР самостійно або в альянсі з іншими гравцями (Гройсман, Кличко).

Окрім них, слід розв'язати дилему із двома Опоблоками. Ахметову і компанії доведеться вирішити, варто штурмувати вершину самостійно чи в кооперації зі старим соратником Бойком. Точно в парламенті буде представлено "Батьківщину" Юлії Тимошенко, щоправда, її рейтинги серйозно пошарпає третє місце на президентських виборах. Тут також буде дилема – іти самостійно чи в кооперації з enfant terrible Олегом Ляшком, який сам точно не пройде, але може відібрати у Тимошенко життєво важливі голоси.

Ще є Ігор Смешко й Анатолій Гриценко, які сидять у засідці і теж можуть іти як двома, так і однією колоною. Це не відкидає також появи інших перспективних темних конячок. Але поки їх не видно, на сьогодні це весь список імовірних партій, представлених у парламенті.

За всіх сценаріїв партії новообраного президента доведеться вести кругову оборону, оскільки сильних союзників у неї поки що не передбачено, зате ворогів на старті хоч відбавляй. Навіть за першого наближення очевидно, що монополії у "Слуги народу" не буде. З огляду на персональні характеристики Зеленського, маятник влади неминуче хитнеться в бік парламенту (і як наслідок, уряду, роль прем'єра ще більше зросте на шкоду президенту). Отже, боротьба за нього буде дуже жорстокою.

Джерело: Taras Berezovets / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора