+14 Київ
Чим ближче виборча кампанія, тим яскравіший популізм! Як доказ, знову актуалізувалося питання мови. Цього тижня Рада має розглянути цілих чотири законопроекти "Про мови"!
Висловлю свою точку зору з даного питання. Я вільно спілкуюся українською, російською та івритом. Із задоволенням читаю Івана Франка українською, Пушкіна в оригіналі та Оз Амоса на івриті. Уважаю, що українську мову, українську книгу та українську пісню можна і треба популяризувати, але будь-які законодавчі нововведення, нові органи мовного контролю та нові заборони не допоможуть у цьому.
Нам потрібно створювати бренд "Української мови" та робити його привабливим! Робити це завдяки появі якісного контенту та популяризації мови через книги, кіно, анімацію, театр, шоу-біз та телебачення. Особисто я неодноразово спостерігав, як після перебування у Львові російськомовні українці переходили на українську та залюбки нею спілкувалися. І це було не завдяки якомусь закону, а через комфортне та приємне спілкування.
Отож запитання, що дасть новий закон? Чогось кардинально нового та корисного я не помітив. Зараз діти здають ЗНО, де українська мова є обов’язковою. І я вважаю це першим рівнем захисту української мови. Для доступу до державної служби кандидатам потрібен сертифікат про рівень володіння українською мовою, на радіо і телебаченні діють “мовні квоти”. Враховуючи це, я особисто не розумію навіщо плодити “мовний талібан” та створювати нові органи контролю за правилами використання мов. Я упевнений, що якась блогерка в Instagram із 2 млн підписників, яка веде свою сторінку українською, зробить для популяризації української більше, ніж будь-який закон чи передвиборчі обіцянки політиків.
А виступ Сергія Притули та його "Вар’ятів" у Києві, Одесі чи Дніпрі робить для популярізації української мови більше, ніж будь-яка мовна ініциатива законотворців. І взагалі, де державні курси української для літніх людей, які хочуть вивчати мову? Де соціальна реклама та де національна програма із вивчення мови на цих курсах серед широких верств населення? Так роблять в Ізраїлі або Естонії, бо хочуть не популізму, а щоб люди знали та використовували свою мову. Взагалі треба ж ще й практично займатися популяризацією плекучої, мелодійної, солов’їної.
А українці закордоном? Там українська мова вмирає. Українців багато у різних районах – найближча і одна із найстаріших діаспор у Румунії – майже 60 тисяч носіїв мови, але вона там вмирає. Українські села у складі Румунії 75 років, і люди просто асимілюються, а молодь української вже й не знає. Румуни з повагою відносяться до української діаспори, але саме влада України поки нічого не робить для захисту та збереження української мови. Інший приклад – Угорщина, бо у них така сама проблема, але в Україні. Тому за гроші угорсього уряду на Закарпатті фінансують безкоштовні курси мови для етнічних угорців, аби вони її не забували. На жаль це і відрізняє наших політиків від угорських. Бо поки угорці методично та системно на практиці зберігають свою мову, наші виключно роблять заяви напередодні виборів.
Тому, від голосування за “мовні закони" утримаюсь. Уважаю, що гроші, які можуть бути витрачені на нові контролюючі “мовне питання” органи, більше потрібні для армії, поліції або комп’ютерізації українських шкіл. Або на ті ж самі курси, де можна вивчити українську тим, хто цього бажає!
До речі, а яку книгу українською ви прочитали останню? Яких книг українською вам не вистачає? Які переклади українською порадите почитати мені?
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
