-2 Київ
Пастка для прибічників Порошенка.
Уже кілька днів на просторах українського сегменту інтернету стоїть обурений гул прибічників Порошенка, які шоковані результатами першого туру. У ньому чинний президент після опрацювання 98% голосів набрав трохи менше ніж 16%, а його опонент Зеленський набрав понад 30%. Багато експертів вважає, що такий результат свідчить про те, що виграти у другому турі Порошенко не зможе просто технічно. Адже за фактом 84% виборців віддали свій голос іншим кандидатам, отже, не вважають для себе переобрання кандидатури Порошенка пріоритетним.
І якщо подивитися перетоки, то Порошенку просто ніде взяти такий об'єм голосів, який допоможе йому подолати дворазове відставання від свого конкурента з першого місця. Але прибічники Петра Олексійовича не можуть прийняти це і називають своїх опонентів "клоунами", "дурнями", "малоросами" та іншими епітетами, які точно не допомагають налагодженню комунікації з тими, хто голосував за Зеленського. Причина такої образливої риторики – це пастка, у яку вони потрапили через тактику штабу Порошенка. І тут ми підходимо до найцікавішого.
Про штаб Порошенка можна говорити що завгодно, але не можна не віддати їм належного. Вони змогли вивести Порошенка у другий тур, що більшості українського політикуму здавалося нереальним ще чотири місяці тому. І це дуже круте досягнення. Головне, чого домігся штаб Порошенка, – це мобілізація свого електорату й формування для 16% образу Порошенка як єдиного кандидата. Але тут вони загнали свій електорат у пастку. Бо, пропонуючи своєму електорату Порошенка як найкращого кандидата і головнокомандувача, вони фактично попутно оголосили його єдиним, хто протистоятиме Путіну. Розумієте? Якщо він єдиний, то всі інші або пропутінські, або будуть домовлятися з Путіним. І можливо, що на колінах. Цю тезу почали технологічно вбивати електорату. Так Порошенко став єдиною альтернативою для 16%, а всі інші в їхніх головах перетворилися на гарантованих гробарів незалежної України.
Далі почалося розлюднення всіх інших кандидатів. Наприклад, Зеленського почали демонізувати, називаючи "клоуном", "маріонеткою", "малоросом" та іншими епітетами, які мали підірвати довіру до нього. Штаб Порошенка пропонував уявити, який комічний вигляд матиме Зеленський на посаді головнокомандувача, а їхні технологи запустили інформаційну кампанію про те, що армія його не визнає. І симпатики чинного президента сприйняли це як незаперечну аксіому. Але результати голосування засвідчили, що солдати не сприймають Зеленського як чужого їм. За підсумками підрахунків голосів на 73 спецдільницях, військовослужбовці проголосували так: Порошенко – 11 580 голосів, а Зеленський – 11 255 голосів. Різниця – 355 голосів. Практично однаковий результат, але Порошенко – чинний президент і головнокомандувач, а Зеленський – лише кандидат і комік. Але дуже популярний кандидат.
І все це можна було б списати на передвиборчі технології, якби установки про "малороса" й "беніного клоуна" й далі не жили в головах у прибічників Порошенка, які не зрозуміли головної своєї проблеми. У першому турі голосували не за Зеленського, а проти Порошенка і того, що відбувалося за нього. Негатив переважив весь позитив, який відішов на другий план. Навіть тур по Україні з томосом і "Армія, мова, віра" не змогли перебити скандал в "Укроборонпромі" зі Свинарчуками, трагедію з Катериною Гандзюк і нападами на громадських активістів, фактичну амністію Кернеса та зростання впливу Медведчука, "Роттердам плюс" і масовий виїзд із країни кваліфікованих кадрів.
А невдала судова реформа та скасування закону про незаконне збагачення Конституційним Судом лише зміцнили бажання 84%, які голосували 31 березня, не підтримати кандидатури Порошенка. До всього цього треба додати агресивну поведінку багатьох спікерів з оточення Порошенка, які шельмували всіх незгодних із ними й намагалися розігрувати навіть відверто антисемітську карту. Нічого не допомогло. Але озлобило симпатиків Порошенка і привело їх до відверто агресивного й ворожого спілкування з усіма опонентами. Ця агресивність точно не додала голосів президенту й зіграє проти нього у другому турі. Адже якщо вас назвати "малоросом", "ідіотом", "дурнем" або "зрадником", то ви точно не підтримаєте кандидата тих, хто вас ображав. Але такий елементарний висновок, мабуть, вислизнув від політтехнологів Банкової.
Сьогодні я прочитав у одного з головних спікерів в оточенні Порошенка: "Багато хто говорить, що це, мовляв, "протестний електорат". Ну, припустімо. Є багато того, що зроблено протягом п'яти років із помилками, є багато того, чого ще не зроблено. Згоден. Але дозвольте, а Зеленський пообіцяв щось змінити й покращити? Він десь розповів детальний план роботи на найближчі п'ять років? Він чітко окреслив план розвитку армії? Начебто ні..." У тому й річ, що він не обіцяв. А Порошенко обіцяв багато що, і громадяни України чекали від нього, що після Майдану, на якому загинули українці, правила в українській політиці змінять. Не змінили. Це їх розчарувало.
І жодні досягнення цього не переб'ють. А остання фраза в пості того спікера звучить так: "Шанувальники Зеленського, ви протестний електорат? Та хрін там! Ми покажемо вам протест". Атож, так і не навчилися прибічники Порошенка того, що агресія лише породжує агресію. А я чекав від його штабу нових смислів та ідей. Мабуть, даремно. І вони досі плутають своїх симпатиків у Facebook із реальними уподобаннями українців. Не варто. На життя треба дивитися реально й жити не фантазіями, а фактами. Але, мабуть, п'ять років при владі роблять своє, і ця пастка так просто не відпускає.
Водночас я можу сказати, що й прибічникам Зеленського не варто забувати про те, що до їхнього кандидата вже є безліч запитань. Починати можна з малого. Наприклад, йому треба навчитися спілкуватися з пресою і пам'ятати, що він уже не улюбленець публіки, а політик. А комплементарні тексти у ЗМІ тепер треба заслужити діями, а не скетчами зі сцени. Потрібно продемонструвати команду й пул експертів. Потрібно показати, на кого ти спираєшся і що плануєш. Доведеться розповісти про своїх кандидатів на посади і про те, як він бачить можливий запуск деолігархізації. Особливо це важливо через постійні звинувачення у зв'язках із Коломойським.
І треба чітко обрати, яким шляхом іти – дорогою популізму чи стежкою якісних змін і реформ. Другий шлях складний і тернистий. Ми всі розуміємо, що Зеленський не експерт у держуправлінні, але й не святі горшки ліплять. Головне, щоб "корона" не почала тиснути на нього. А це те, що поки відбувалося з усіма, хто отримував булаву у свої руки.
У будь-якому разі вільні вибори – це не тільки ознака демократії і безкровний спосіб передання влади, але й шанс на якісні зміни. Вдасться їх реалізувати чи вже за півроку обраного президента щосили обкладатиме вся нація – ми скоро побачимо. А залежить це від багатьох факторів і дій. Але враховуючи погіршення економічного становища для багатьох українців і війну з Росією, то часу в нас не так багато. Якщо ми хочемо перемогти ворога й побудувати сильну державу, треба об'єднувати українців, а не розколювати, як це давно практикують багато політсил і Кремль. Тому закінчуйте із взаємними образами. Учіться слухати і сперечатися, аргументувати свою позицію і визнавати правоту опонента. Репетувати можуть усі. Не репетуйте. Навіть у соцмережах. У житті й поготів. Бути добру.
Джерело: Борислав Береза / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
