Попередній консул переймався щодо Гриба. Але пройшла ротація, і хлопцеві здається, що новий консул байдужіший. З останнього суду він пішов до закінчення

Переказали мені від мами Павла Гриба дуже невтішні новини про хлопця. У нього й так уже давно стан глибокої депресії, а тепер добавилося почуття безнадії й покинутості. Він же не боєць, не пасіонарій. Хлопчина навіть і думки не допускав, щоб їхати у ворожий Рашистан. Його виманили у, здавалося б, безпечну Білорусь і звідти викрали, а зараз фізично й морально знищують. Він не був до цього ні морально, ні фізично готовим.

А зараз чи не найбільшою психологічною катастрофою, яка може призвести до фатальних наслідків для хлопчини, стає те, що він відчуває себе покинутим. Колись, на перші суди, до нього приїжджали ще трохи українські й російські журналісти. Потім уже яких пара російських більш-менш співчутливих приходили, а зараз – абсолютно нікого.

Сподівався на консула, бо попередній дійсно переймався. Але пройшла ротація, і йому здається (чи й справді так), що новий – байдужіший. Стверджує, що на якийсь останній суд зайшов ненадовго та й вийшов до закінчення, а Павло так і не зміг йому передати якесь своє клопотання...

Коротше, стан у Павла жахливий. А ще тюремники не приховують, що доки він у СІЗО, то ще куди не йшло. Але як він переживе етап, кажуть, не уявляють.

Я це все пишу, не щоб видушити з когось сльозу. У Павла Гриба має бути якийсь вирішальний суд у найближчі дні: 21 березня об 11.00 та 22 березня о 10.00. Проходитиме у Північно-Кавказькому окружному військовому суді. Я нічого не знаю про особливості доступу на процес, можливі зміни. Але представники основних каналів та видань мають координати його батьків, можуть сконтактуватися. Мати вже там, у Ростові. Батько теж виїхав, але йому можна дзвонити на Viber чи Telegram. А на всяк випадок – у Києві перебуває сестра Ольга, яка теж може все пояснити і сконтактувати. Звісно, тут не буду вивішувати їхніх телефонів. Але якщо хтось із зацікавлених ЗМІ звернеться, неодмінно продиктую (тільки для контактів, а не для публікації!).

Сам ні до кого з преси поки достукатися не зміг. Мої контакти не заходять далі простих гостьових редакторів, а більшість потужних каналів мене інформаційно блокують через мою політичну позицію. Але тут справа не про політику. Хлопець занепадає і гине не лише від хвороб та неволі, але й від почуття покинутості й безнадії.

Джерело: Taras Chornovil / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора