Я бажаю Володимирові Зеленському успіху й терпіння в Парижі. Уболіватиму за президента України. Іншого не дано.
Я переконаний у тому, що, якщо присутні почнуть розмову з вимог Зеленському: "Україна повинна зробити...", одразу треба послати на три букви, і це будуть не абревіатури окупаційних адміністрацій.
Ми нікому нічого не винні. І тим паче, не повинні йти на кроки, які не відповідають нашим національним інтересам. Мета одна: відновлення територіальної цілісності, якщо пропонують щось інше – тоді на три букви.
Перегріли Україну за час погодження нормандської зустрічі. Зрада – перемога. Чорне – біле. Основних рішень не буде. Не буде їх в осяжному майбутньому. Не буде деокупації Донбасу, не буде деокупації Криму. Будуть загальні фрази про прихильність "Мінську – 2".
Із конкретики – обмін полоненими (це дійсно важливо) і подальше розведення сил та техніки. Ділянок таких може бути майже 20, хоча, найімовірніше, буде менше. На цьому все.
Немає причин для капітуляції. Узагалі іноді здається, що реально переговори у форматі "на чотирьох" не мають жодного стосунку до нашого бурхливого внутрішньополітичного життя.
Формула проста: Україна була, є і буде.
Джерело: Роман Цимбалюк / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора