Ми – буфер між цивілізацією та ордою. Буфер, який потихеньку засудили до загибелі. Викусять. Виживемо

Зустріла у стрічці глибокодумне: "Чи візьмете ви до себе на квартиру злодія-рецидивіста? Напевно, ні. Отак і для України двері всюди зачинені".

Автора вказувати не буду.

Так виховується комплекс меншовартості. Це ж як треба не поважати власну країну, щоб таке ляпати. "Мама мене не любить, тому що я поганий хлопчик".

Корупція? Так, як у всіх країнах постсовка. Якось боремося, лупаймо сю скалу. Але ця країна стікає кров'ю. Але гинуть цивільні.

І головне. Ми – форпост, ми – той буфер між цивілізацією та ордою. Буфер, який потихеньку приговорили до загибелі.

Дурнику, який написав цю дику думку, слухай. Мама тебе не любить не тому, що ти поганий хлопчик. А тому, що ти маєш загинути, аби жили її інші діти. Мама виставила тебе за двері, ти там б'єшся з грабіжниками і вбивцями, які ломляться до хати. А мама подає тобі з-за дверей то сокиру, то ніж, то кочергу. "Бийся, дитино, бийся. А загинеш – що ж, ми тебе оплачемо".

Викусять.
Виживемо.
Жаль, не всі...

Вибачте. Виніс дурень зранку ідіотизмом своїм. Яскраво вираженим комплексом меншовартості.

Джерело: Diana Makarova / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора