-9 Київ
Пише полум'яна дописувачка Facebook: "Клієнтці роблять манікюр. Клієнтка жаліється, що в салоні холодно. Вона не розуміє, що майстриня манікюру вклалася в зарядні станції, аби працювала її апаратура. І на обігрівач приміщення в неї просто не вистачило грошей".
Далі пише полум'яна: "Покупець прийшов до ятки, де він завжди купує рибу. Покупець обурений. Де свіжа охолоджена риба? Чому лише морожена? Покупець не бачить, що продавчиня стоїть у шубі й валянках. Їй холодно. І в неї просто не вистачає потужності генератора на холодильник".
Перекинувши купку подібних прикладів, полум'яна дописувачка робить висновок: "Малому бізнесу в нашій країні важко. Він ледве тримається, малий наш бізнес. Тому давайте не будемо капризувати і вклонимося тим, хто здійснює щоденний подвиг своєї роботи, аби у нас все було".
...У нас у селі це називали – "пливла, пливла, на березі всралася".
Подвиг, кажеш, полум'яна дописувачко?
Я вже уявляю, як чоловіки й жінки ридають над цим подвигом усім бліндажем. Як хлопці на лінії, отримавши скидом "Мівіну", пляшку води й павер, швиденько заряджають телефон і дзвонять, щоб передати полум'яний привіт тим, хто здійснює щоденний подвиг торгівлі чи манікюру.
Он воно де, подвиг у нашій країні...
Полум'яний дописувачу!
Коли ти захочеш написати полум'яний пост і візьмеш для акценту якусь затягану фразу, обережно обирай її. Обережно.
Бо тягати "щоденний подвиг" ні сіло ні впало у наші часи якось негарно.
Бо подвиг – це трохи не про манікюр.
Пост написано з пошаною і співчуттям до малого бізнесу.
Мені ще манікюр скоро робити.
Джерело: Diana Makarova / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
