Я от дивлюся тут [у Facebook] й у Twitter, спілкуюся з людьми, і цілком притомні прихильники новообраного президента все більше нагадують мені час одразу після Майдану.
Те саме піднесення, віра, що тепер-то точно все буде інакше, зараз швидкими і яскравими рішеннями приберемо перекоси, наведемо лад, нещасних зробимо щасливими, звільнимо всіх поганих, призначимо на посади всіх добрих – і настане ера справедливості.
Прямо пригадую себе влітку 2014-го, коли кажу [дружині] Жені Кулебі: я повернуся на держслужбу, але це буде лише на один рік, думаю, тепер, після всього, що сталося, зміна системи не займе багато часу. Ага, повернувся на один рік. Усе виявилося набагато складніше і довше. І це при тому, що президент Порошенко реально багато зробив для змін.
Проблема, однак, у тому, що тоді купа відданих, ефективних людей пішла допомагати державі. І все одно їх забракло. Чи цих людей зараз стало більше? Чи всі вони готові впрягтися у щоденну роботу і розділити неминучі для будь-якої влади помилки і відповідальність?
Я сумніваюся. Тим не менш, я бажаю президенту Зеленському зібрати ціннісну, професійну команду і закласти свої цеглинки справедливості у фундамент і рухати країну вперед на Захід. Сильна опозиція і громадянське суспільство будуть врівноважувати політику, стримувати і збалансовувати.
Як на мене, то це і є оптимальна перспектива найближчих років. А не розподіл країни на своїх і чужих. Ми всі – брати і сестри в наївності. Просто на різних стадіях усвідомлення реальності.
Джерело: Dmytro Kuleba / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора