-2 Київ
Антиолігархічний лохотрон, або Корупційна годівниця під прикриттям.
Горезвісна боротьба з олігархами, як і "боротьба" з контрабандистами, перетворилася на справжній лохотрон для обивателів. Під гарною обгорткою – бажання Зеленського та його оточення поставити всіх так званих олігархів, регіональну фінансову еліту й бізнесменів другого ешелону під свій контроль. Винятком є лише Ігор Валерійович Коломойський, який почувається з кожним днем дедалі вільніше. А публічні наїзди Зеленського на акціонера компанії СКМ Ріната Ахметова взагалі не мають нічого спільного з антиолігархічним порядком денним. Тут все набагато простіше. Ахметов відмовив президенту в його бажанні повністю керувати інформаційною політикою телеканалів "Україна" та "Україна 24" і не пішов на змову з Банковою щодо погодження спікерів та гостей у студії. І правильно зробив. Інакше на свободі слова, політичній конкуренції та альтернативній точці зору можна було б поставити жирний хрест.
Для помсти президент вирішив боротися з конкретною людиною, розповідаючи всім про боротьбу з олігархами. Заради цього "слуги" під керівництвом Стефанчука і Ко навіть закони ухвалюють "індивідуальної дії", виводячи з-під податкового преса все того ж Коломойського. Наприклад, в ухваленому законопроєкті №5600, у якому обклали даниною всіх підприємців і підвищили ренту на те, що добувають компанії Ахметова, забули марганцеву руду, яку монопольно видобувають заводи Ігоря Валерійовича. І таких прикладів безліч.
За задумом хлопців із Банкової, у країні має залишитися двоє олігархів – власне, Коломойський і сам Володимир Олександрович Зеленський, оточення якого щільно сіло на всі тіньові потоки, чудово відмиваючи мільярди на тому самому "Великому будівництві". Та й уся контрабанда сьогодні також під контролем влади. Санкції РНБО лише сприяли цьому перерозподілу тіньових потоків.
Саме цей закон є корупційною годівницею та "карним мечем" для незгодних й інакодумців. Для всіх, хто не згоден із "генеральною лінією партії" і хто дозволяє собі критику президента. Ніде у світі не створюють таких законів як інструмент виведення економіки з тіні та подолання корупції. Ніде у світі не створюють "розстрільних списків" ворогів народу під гарною назвою "реєстр олігархів".
Це і стане головною корупційною годівницею. Не хочеш потрапити до цього списку – віддай свої ЗМІ в управління Банкової та надай фінансове сприяння в різних "хотєлках" Зеленського.
Усе дуже просто. До речі, один бізнесмен із Миколаєва правильно зрозумів суть того, що відбувається, надавши приватний літак голові фракції "слуг" Арахамії для робочої поїздки. Але це, звісно, не корупція. Це просто дружня допомога господарів "слугам".
Ще раз. Я – проти олігархії. Я – за відкриту конкуренцію та рівні правила гри для всіх. Я – за те, щоб держава допомагала бізнесу, який інвестує в українську економіку, створює робочі місця та конкурентну продукцію, сплачує податки та допомагає у розв'язанні соціальних завдань. Це називається капіталізм із людським обличчям та соціальною відповідальністю.
А тому я стверджую, що "закон проти олігархів" – ганебне, антизаконне й антидемократичне явище зі встановлення диктатури та узурпації влади президента Зеленського. Люди в оточенні президента створюють усі умови для переобрання свого боса на другий строк, а тому всіма способами позбавляються політичних конкурентів та вільних ЗМІ. Для цього необхідно закрити рота незручним і прибрати з інформаційного простору критику Сонцеликого.
Із моїми оцінками згодні і на Заході. І у США, і у Європі негативно оцінили цей закон, наголошуючи на тому, що з олігархією не борються за допомогою таких інструментів. Ба більше, на Заході не підтримують бажання Зеленського без суду і слідства визначати "ворогів народу", складаючи якісь списки та реєстри. Крім того, усім очевидно, що перебування у "якомусь негативному реєстрі" негативно позначиться на фінансовій стабільності, кредитній історії та інвестиційній привабливості наших компаній. Та й вибірковості в підходах до різних фінансово-промислових груп і персоналій не сховаєш. Увесь світ спостерігає, як Зеленський із кожним днем усе більше підпадає під вплив Коломойського, який, відповідно, користується цим для власного збагачення завдяки державним активам та ресурсам. Спроба віддати компаніям голови групи "Приват" 9 млрд м³ газу на суму понад $12 млрд за якимись старими боргами та задуманий дерибан "Укрнафти" на користь приватного акціонера – зайве тому підтвердження.
Нещодавно вийшла розгромна стаття в авторитетному виданні Financial Times, у якій ідеться про корупцію в оточенні Зеленського та його зв'язок із Коломойським.
Практично таким самим виходить матеріал у The Washington Post, де навіть беруть мініінтерв'ю в Ахметова, цитуючи його слова про те, що він завжди відстоюватиме свободу слова, рівні правила для бізнесу та свободу конкуренції. Погодьтеся, показовий момент. Навряд чи таке видання наважилося б на таке, якби не вивчило всіх таємниць. Адже статистика – уперта річ. Рінат Ахметов – найбільший вітчизняний інвестор в українську економіку та найбільший платник податків. А те, що на каналах, які належать йому, можуть виступати представники всіх політичних поглядів, лише посилило розуміння Заходу в усвідомленні справжньої мети Зеленського.
Тож можна з упевненістю говорити про те, що антиолігархічний закон, по суті, є корупційним майданчиком для придушення всіх економічних та політичних свобод і встановлення жорсткої цензури у ЗМІ. Авторитарні нахили президента лише посилюють ці тенденції. Отже, воєнні дії Банкової та всієї репресивної машини проти акціонера СКМ і його телеканалів буде продовжено. Але це точно не має нічого спільного з демократією, деолігархізацією країни та подоланням корупції у найвищих ешелонах влади.
Лохотрон для особливо довірливих, яких із кожним днем ставатиме дедалі менше...
Джерело: "ГОРДОН"
