+1 Київ
Інколи відпустка військовому дуже потрібна. На війні дичавієш і втомлюєшся. Потрібно ковтнути свіжого повітря.
Якось у середині листопада – ми ще тоді були в Бахмуті – і хтось запитав мене: "А яке сьогодні число?".
Виявилося, за перші секунди я не міг згадати не те що число, а взагалі який був місяць. Настільки загубився в часі. Завис на секунд 10, намагаючись щось згадати – а потім просто подивився на телефон.
Перед своєю відпусткою, два тижні тому, я приїхав у штаб нашого бату й поставив авто трохи далі, щоб приховати його. Після справ я вийшов із приміщення і не пам'ятав, де авто. Просто не пам'ятав, куди я його поставив і через який вхід я взагалі потрапив у штаб. Блукав навколо і шукав свій пікап.
Через втому і стрес таких випадків чимало. І я не кажу вже про загублені речі. На війні з тобою сотні дрібниць, усе губиться. Або про банальні помилки.
У цивільному житті є якась структура життя: будні та вихідні. На війні – змішується і день, і ніч.
А відволікатися треба. Я трохи відпочив за цей час. Дякую Києву, рідним, друзям і знайомим. Мирні міста дають нам ковток радості та здорового життя – ці відчуття дуже потрібні.
Джерело: Єгор Фірсов / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
