Армія злочинців.
Нещодавно довелося взяти участь у редагуванні підсумкового звернення однієї емігрантської конференції. У тексті, окрім українців, було названо й загиблих під час агресії росіян. Я запропонував додати таке компромісне визначення: "яких путінський режим зробив злочинцями".
"Ви збожеволіли! Навіть солдатів гітлерівської Німеччини не було визнано злочинцями!" – буквально закричав на мене один з учасників обговорення, шанована людина поважного віку, яка емігрувала нещодавно під загрозою кримінального переслідування.
Я був вражений. Деякі нібито ліберальні росіяни досі не можуть визнати очевидного. Не лише Путін злочинець, його дерев'яні солдати – також.
Більш ніж половина з них – контрактники, які стали вбивцями з корисливих міркувань, тобто за обставин, що обтяжують провину. Інші – мобілізовані, які стали злочинцями з примусу, тобто за обставин, що пом'якшують провину.
Але вони теж злочинці. Якщо злодій у законі сказав дворовим пацанам: "Пішли на справу, бо гірше буде", і ті покірно пішли на злочин – вони стали його співучасниками.
Порівняння з німецькими солдатами часів Другої світової війни є некоректним. Німців забирали до війська внаслідок загальної мобілізації, від якої у принципі практично неможливо було ухилитися, а дезертирів швидко ловили й розстрілювали.
Росіяни мали реальну можливість відкосити. Багато хто так і зробив, утік за кордон або сховався на якийсь час від військкоматів (усього на кілька місяців потрібно було залягти на дно).
Ті ж, хто пішов убивати українців, причому не лише контрактники, а й "мобіки", зробили це здебільшого свідомо: за гроші, за інерцією, через пофігізм. Вони добровільно погодилися стати злочинцями.
До того ж, окрім цього спільного для них усіх злочину, дуже багато хто особисто винен у побиттях і вбивствах мирних жителів та полонених, пограбуваннях і мародерстві. Є багато добре задокументованих свідчень цього.
Сказавши "а", треба говорити і "б", це не просто злочинна війна, її веде армія злочинців: убивць, ґвалтівників і мародерів.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора