Світлана Алексієвич говорила на підставі своїх бесід із безліччю героїв її документальних книг: "Шар культури – дуже тонкий, він дуже швидко злітає", причому так відбувається не тільки "в таборі або на війні".
Додам від себе. Створюють цей шар нестерпно довго, тисячоліттями, а злітає він миттєво. Річ у тім, що безліч людей за можливості з радістю його позбуваються. Людина, по суті, хоч не зовсім проста, але тварина. Обмежувати в собі тваринне начало її змушують культурні, етичні норми. У суспільстві порушення таких обмежень засуджують. Усе змінюється, коли до влади приходять відверті злочинці. Вони дозволяють людям стерти тонкий шар культури і стати щодо своїх жертв дикими хижими звірами. Як це не сумно, багато хто виявляється вдячним владі за таку можливість.
Саме така антропологічна катастрофа сталася в нацистській Німеччині й у путінській Росії. Влада розлюднила значну частину, ймовірно, навіть більшість населення, котре якщо не бере участі безпосередньо, то солідарне з убивствами.
Гітлер говорив: "Я звільняю людей від обтяжливих обмежень розуму, від брудних і принизливих самокатувань химери, яку називають совістю й мораллю, і від претензій на свободу й особисту незалежність, до яких доростають лише одиниці" (згідно з Г. Раушнінгом).
Щось схоже міг би сказати й Путін, якби був розумнішим і вмів вимовляти щось, окрім нудного белькотіння.
Але чи звільняє "воля вождів" людей, які пішли за ними, від відповідальності? Не думаю. Масове озвіріння суспільства має закінчитися для нього погано, щоб це покарання увійшло до колективної пам'яті народу, як було в Німеччині. Тільки так можна подолати антропологічну катастрофу.
Джерело: Игорь Эйдман / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора