Дзюдоїсти обрали Насірова своїм головою. У Японії в трунах перевернулися тисячі майстрів

Дзюдоїсти показали, чому в нас не виходить.

Дзюдоїсти обрали Насірова своїм головою. Головним дзюдоїстом. Десь у Японії в трунах перевернулися тисячі майстрів. Які зробили б харакірі тільки від однієї думки, що їм доведеться полежати в ковдрі. Але дзюдоїсти України вирішили, що "чому б і ні". Насірову потрібен піар, щоб не посадили. Їм потрібно... Напевно, дзюдоїстам дуже потрібні гроші. Що ж, буває. Дехто дуже любить гроші. Блондинки, деякі, у такому випадку виходять заміж за старих товстих мільйонерів. А потім лягають, заплющують очі й думають. Не про Англію, звісно. Думають про новий Maserati, наприклад. І якщо ви в них запитаєте на якомусь ток-шоу, навіщо, то вам навіть розкажуть про стареньку маму в селі. Дзюдоїсти теж лягли під Насірова. І думають. А за нагоди зможуть розповісти про слабку підтримку спорту в Україні, наприклад. Залів бракує. Дітворі ніде займатися.

Такий вибір можна уявити собі лише в Україні. Ну й ще в деяких країнах, які недалеко втекли від нас у розвитку. Можемо подивитися за кредитним рейтингом.

А що б сталося в Європі? Або в США. По-перше, місцеві дзюдоїсти ніколи б так не вчинили. Тому що вони не самогубці. А якби вчинили, то наступного дня зрозуміли б, що помилилися. Їм дали б зрозуміти. Спочатку дало б зрозуміти багато тренерів і шкіл, які б заявили про вихід із федерації. Просто тому що соромно. Потім до шкіл перестали б записуватися діти. Їхні батьки просто подумали б і віддали перевагу айкідо. Або плетінню на спицях. Адже дітей туди віддають не тільки для того, щоб вони потім могли підробляти тітушками. А для виховання людини. Як можуть виховати особистість люди, які без найменшого вагання обирають своїм головою людину а-ля Насіров, здогадатися нескладно. І такого виховання нікому не треба. І далі вся преса писала б про те, як соромно бути дзюдоїстом. Що зрештою призвело б не тільки до відставки нового голови, а й усіх тих, хто його обрав. Інакше просто розвалилася б система.

Але в нас такої реакції не буде. Усім байдуже. Прокотить. А потім ми запитуємо, чому ми бідні?

І питання не в дзюдоїстах. Вони лише ілюструють проблему. І навіть не в Насірові. Він усього лише людина-функція. Проблема в тому, що нікого не хвилює репутація. Люди терплять. Люди поблажливі. Люди не хочуть думати. Люди голосують раз за разом за тих, хто крав. А потім дивуються, що ті продовжують красти. Поставте себе на місце корупціонера. Полежте в його ковдрі. Чому ж не красти, якщо тобі за це нічого не буде. Навіть нерозумно не красти. Пацани засміють. І хто цим людям тоді винен? Якщо вони все одно обирають корупціонера. Що вони цим хочуть сказати? Який меседж послати? Напевно вони підтримують корупцію. Адже нерозумно бути проти корупції й голосувати за корупціонера. І нерозумно дзюдоїстам не брати грошей, які самі до них ідуть. Пацани засміють. Адже якщо ти візьмеш, то нічого тобі не буде.

Джерело: Sergey Fursa / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора