-17 Київ
Вода починає бігти трубами, обіцяючи не глобальне потепління в чотирьох стінах власного дому, відключення електрики стають трохи більш прогнозованими, даючи можливість планувати життя. Здається, це життя стає трохи більш комфортним навіть на тлі завивань холодного вітру за вікном і розуміння, що це може бути лише тимчасовим полегшенням, що буде тривати до наступної масованої атаки росіян…
Ненадовго. До наступного вибуху вночі, що знов переводить у режим екстрених відключень. Ти знов не знаєш, чи буде світло, чи стане тепліше, чи вода в батареях побіжить в інший бік.
І на цьому тлі є спокуса дати волю почуттям, злості й роздратуванню, спрямованого у всесвіт і на людей, що поруч… Адже чому так довго й мало. А хтось готовий виходити й перекривати дороги, не розуміючи, чому раптом немає світла й тепла.
Не розуміючи.
Які важливі слова.
Адже важко зрозуміти, які вчинки, скільки зусиль було зроблено, щоб можна було лежати на дивані й слухати, як вода біжить трубами.
Не розуміючи, що це забезпечено самопожертвою хлопців і дівчат, які у 20-градусний мороз лишаються на лінії фронту. Тримаючи оборону в цей самий холодний день і саму холодну ніч. Не пускаючи росіян підійти ще ближче до твого дому, не даючи їм зруйнувати ті чотири стіни, у яких тобі може бути трошки дискомфортно.
Не розуміючи, що це забезпечено роботою енергетиків, що латають систему в той самий 20-градусний мороз, відновлюючи постачання електрики, розморожуючи труби, лагодячи промерзлими пальцями одні їм відомі механізми, підключаючи до світла й тепла не свої домівки.
…Які красиві фото виходять, коли льодяний дощ із неба застигає на гілках дерев – і як ненавидять це енергетики, знаючи, як багато шкоди несе із собою ця краса.
Не розуміючи, які прості й ключові слова...
Як легко не хотіти цього розуміти й піддаватися спокусі простих вимог і егоїстичних бажань.
Не розуміючи й забуваючи, що години комфорту зараз не подаровані, а вистраждані.
Не розуміючи й забуваючи... Забуваючи про вдячність... Вдячність тисячам інших людей, яких ти, може, ніколи не зустрінеш у своєму житті, але яким ти цим життям завдячуєш.
Джерело: Сергій Фурса / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
