Від наддержави до китайської бензоколонки. Як Китай "захопив" Росію і чому РФ упаде без Пекіна 

Путін, який так відчайдушно прагнув міжнародного визнання, що спочатку окупував частину Грузії, а потім напав на Україну, довів свою країну до того, що з наддержави РФ перетворюється на "китайську бензоколонку". Москва в обмін на дешеві енергоносії отримує від КНР товари і продукти, які потрібні для продовження війни проти України і які РФ не в змозі виробляти сама (або виробляти в достатній кількості).

У підсумку за останні два роки товарообіг між РФ і КНР стабільно тримається на рівні понад $200 млрд, а 2026-го, як пише Carnegie Russia, може встановити черговий рекорд.

Загалом торгівля між РФ і Китаєм зростає з початку 2000-х, однак після початку війни роль Китаю суттєво зросла: КНР залишилася єдиною великою індустріальною країною, яка досі торгує з Росією (майже) без обмежень.

"Обсяг китайського експорту до Росії значний, оскільки багато товарів, які Росія отримує з Китаю, таких як машини, електроніка або автомобілі, не можуть імпортувати звідкись іще. Крім того, в деяких аспектах китайський юань і фінансова інфраструктура замінили західну фінансову систему для Москви", – підкреслюють у звіті Німецького інституту з міжнародних відносин та безпеки.

З того моменту структура російсько-китайської торгівлі залишається практично незмінною: енергоресурси в обмін на електроніку, хімікати, споживчі товари й автозапчастини.

"Зараз на Китай припадає приблизно 30% експорту Росії, а Росія 2024 року піднялася на сьоме місце серед торговельних партнерів Китаю із 13-го у 2020 році. Китай є торговим партнером Росії №1 із 2014 року, а його частка у зовнішній торгівлі Росії зросла з 11,3% у 2014 році до 33,8% у 2024-му. На Китай також припадає до 75% усього російського експорту нафти й газу (тоді як частка цих енергоресурсів в імпорті Китаю – всього 6%. – "ГОРДОН")", – зазначав Центр аналізу європейської політики (CEPA).

Водночас аналітики вказують на величезний дисбаланс у торгівлі (звичайно, на користь Китаю), а також на той факт, що Китай готовий купувати російські енергоресурси, лише якщо це буде фінансово вигідно (наприклад, 2024-го Китай, незважаючи на уповільнення зростання торгівлі з РФ, отримав від Москви рекордні знижки на нафту) і не спричинить надто болісних наслідків. Після кожного великого пакету західних санкцій обсяг торгівлі між РФ і Китаєм незмінно падає: поки китайський бізнес придивляється, чи не вдарять по ньому санкції, якщо він і далі торгуватиме з Москвою.

"Пекін не хоче платити високу економічну й політичну ціну за свою допомогу: Москва стає дедалі більш залежною. Зі свого боку, Китай скористався асиметрією у відносинах, використовуючи Росію як ринок для свого експорту", – підкреслює CEPA.

Інститут досліджень у сфері безпеки Євросоюзу (ISS) також наголосив на тому, що дисбаланс у торговельних відносинах "забезпечує Пекіну стратегічну гнучкість, залишаючи Москву прив’язаною до китайських каналів постачання, навіть незважаючи на те, що Пекін не є єдиним постачальником Росії".

"Отже, зниження китайської підтримки завдасть значної шкоди Кремлю. І ЄС має значні важелі, [щоб порушити ці зв'язки], особливо у формі вторинних санкцій. Гарна новина полягає в тому, що поведінка Пекіна стосовно Кремля більше залежить від ціни, яку Європа змусить заплатити Китай, ніж ми можемо думати (інститут зазначав, що експорт із Китаю до РФ товарів подвійного призначення впав після введення вторинних санкцій, і не тільки в короткостроковій перспективі. – "ГОРДОН")", – ідеться в аналізі ISS.

Про те, що Росія відіграє в цьому тандемі роль молодшого партнера, свідчать також результати недавньої поїздки Путіна до Китаю. Оглядач Carnegie Russia звернув увагу, що лідер Китаю Сі Цзіньпін укотре "злив" проєкт газопроводу "Сила Сибіру", щодо будівництва якого Москва намагається домовитися з Китаєм ось уже 22 роки. "Саме китайські товариші все частіше можуть диктувати, які проєкти їх цікавлять, а які ні, і на яких умовах КНР братиме участь у чомусь. Приклад "Сили Сибіру – 2" – наочна ілюстрація. Якщо хтось у Москві думав, що війна Трампа проти Ірану і блокада Ормузької протоки посилили російські позиції на переговорах з Китаєм, то підсумки путінського візиту мають розвіяти ці ілюзії", – написав Олександр Габуєв.