+8 Київ
Не бачив жодного допису про те, що менора на Майдані – то погано. Може, просто не слухав Катю Chilly в дитинстві, не знаю. Зате бачив сотні дописів, що засуджують антисемітів.
І я вдячний за свою бульбашку.
Але ж правда у тому, що поза моєю бульбашкою в Україні існують антисемитизм, шовінізм, побутовий расизм. І це стосується не тільки євреїв. Просто євреї – то єдиний великий етнос, який живе сторіччями поруч з українцями. І коли є проблеми, коли є труднощі, у людях включається пошук винного. І євреї завжди добре підходили.
Але питання у тому, що часи, коли інакшими буди тільки євреї, закінчуються. І це чи не найбільший виклик України після війни. Яка, звісно, не закінчиться 30 грудня. Принаймні 30 грудня 2024 року.
Цей виклик – депопуляція. І міграція як єдина можлива відповідь. Фактично після війни Україна буде мати вибір. Або бути бідною і залишатися монокультурною, або розвиток і міграція. Навіть перед повномасштабним вторгненням бізнес стикався з дефіцитом кадрів. Війна кратно збільшила цю проблему. Більшість біженців уже не повернеться. Посиливши виклики хронічної депопуляції. І так, держава Україна, навіть вистрибуючи зі штанців чи навіть роблячи всі реформи правильно, нічого тут зробити не зможе. Не повернулися польські сантехніки із Британії. Хоча Польща – то взірець вірних політик і реформ.
Українці на початку ХХ століття – чи не найбільша нація в Європі. Україна зараз – країна з викликом депопуляції. Наслідок постійного геноциду з боку російської імперії і кількох світових воєн. І нам із цим наслідком жити. І цей процес незворотній. Ми не живемо в Х чи ХVІ столітті, коли після воєн чи епідемій чуми населення швидко відновлювалося. Такого не буде. Люди вже дуже неохоче народжують нових людей, це стала тенденція в усьому світі, й українці не стануть раптом у кількох поколіннях народжувати по три-чотири дитини.
Це ще один бік української трагедії.
Тому – тільки міграція. Причому це навіть не вибір. Це доля. Бо якщо держава буде й далі закривати очі на цю проблему, як мала дитина, бо непопулярно, то людей буде завозити бізнес. І більш масово, ніж він робить зараз. І цей процес не зупинити.
І про бідність без міграції. Це ж навіть не про питання кількості людей. Он у Фінляндії живе 5 млн людей, і наче добре. Плюс роботизація. Мова про податки. І про тих, хто їх платить і хто на них живе. Бо в Україні завдяки корупції і так багато хто свідомо обирав корупційну ренту замість податкової (нічого особистого, просто вигідніше). А тепер проблема платників податків і умовних пенсіонерів посилиться, тим більше, що якщо пенсіонер виїхав і живе деінде, він усе рівно отримує пенсію на свою українську картку. А от працездатна людина з часом починає платити податки там, де вона живе.
Тому якщо країна не хоче бути бідною і відсталою, то ми приречені на міграцію. А значить, має готуватися до того, що "іншого" буде більше. І розуміти, що "інше" – то не гірше, то просто інакше.
І розуміти, що природні тертя через зіткнення з інакшістю мігрантів будуть стократно посилюватися росіянами. Які нікуди не зникнуть. І які роблять це по всій Європі. Підтримуючи абсолютно всі партії, які виступають за "чистоту нації" і таке інше. Тож, виступаючи проти мігрантів в Україні, ви свідомо чи ні граєте на руку росіянам. Як і "менора-срач" уже зараз роздувається тими самими росіянами.
Тому задача максимально проста і складна одночасно. Ми будемо мати мігрантів. Більше і більше. Ми будемо мати росіян, які будуть роздувати проблеми, пов'язані з міграцією. І наша задача – лишитися людьми і не піддатися в таких умовах на російську пропаганду. Це величезний виклик для українського суспільства. Який неможливо уникнути. І до якого треба готуватися.
І було б непогано, якби готувалася і держава. Спрощуючи умови отримання дозволів на роботу в Україні, бо контролювати процес із легальною міграцією завжди легше, ніж із неконтрольованою. Не кажучи вже про корупцію, яка процвітає в цьому кутку роботи українських силових органів. А може, узагалі взяти проактивну позицію і визначати, звідки, кого і скільки ми залучаємо.
Але коли пересічний український чиновник бачить печерний расизм навколо менори, то, звісно, менше за все йому хочеться говорити про міграцію. Але хіба хочеш? Мусиш.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
