0 Київ
Кажуть, Україна отримала жовту картку від законодавців у США.
Дивно.
Жовту картку у футболі дають за те, коли ти порушив правила й отримав покарання. І виглядає так, що голосування в Конгресі пов'язане з якимись діями України. Наприклад, із корупцією. З наявністю якої ніхто не буде сперечатися, звісно. І навіть із ії зростанням протягом війни.
Але…
Навіть якщо б рівень корупції в Україні був на рівні Фінляндії (а ії там дуже важко знайти і треба дуже сильно старатися), це нічого б не змінило в поведінці трампістів. Які б усе одно вибрали Україну як інструмент для шантажу Байдена.
Чому? Два моменти. Вони знають, що підтримка України є важливою для офіційного Вашингтона. І вони ізоляціоністи. А значить, усе, що відбувається поза межами США, для них другорядне й вони готові це використовувати.
Це для нас голосування за підтримку України є основною подією в житті. А для Трампа це щось проміжне і другорядне. Та й для США це все ж таки не питання №1. Бо всі країни світу сконцентровані на собі.
Таким чином, що б ми не робили, це нічого б не змінило. Цього разу. Бо ми стали заручниками виборчого процесу у США. І заяви безлічі американських політиків про підтримку України на цих вихідних підтверджують незмінність ставлення до України.
Чи означає це, що все пропало? Точно ні. Ми зараз усередині процесу. І будь-які висновки можна буде робити в кінці. От якби Конгрес провалив голосування за допомогу Україні, то рівень хвилювання мав би бути сильним. А так поки маємо лише технічну зупинку.
При цьому до неї були готові як в Україні, так і у Вашингтоні. В Україні зараз є запас фінансової міцності, і гроші від США не є критично необхідними для бюджету цього року. А у США використали креативну бухгалтерію, переоцінили вже надану підтримку (кілька місяців тому) і змогли збільшити власний ліміт.
Плюс по фінансовій підтримці в нас є програма МВФ. А саме під цю програму країни G7 офіційно гарантували Фонду свою фінансову підтримку протягом чотирьох років. У тому числі і США. Це і є основною цінністю програми з МВФ цього разу. Насправді. І тому буде великою дурницею її виратити чи провалити.
Окремо питання, волання певних людей, що "це все тому, що ми не використали лендліз". Із цим лендлізом узагалі дивна історія. І навколо нього створено певний карго-культ. Певно, пов'язаний зі згадками про Другу світову.
Проте лендліз завжди був планом Б. Який мав би ввімкнутися, якщо б план А перестав працювати. А план А – це безкоштовна підтримка від Вашингтона. Яка працювала весь час до останнього моменту. І збільшити підтримку за рахунок лендлізу було неможливо. Ми могли отримувати певну кількість зброї або безкоштовно, або по лендлізу, у кредит. І, звісно, обирали безкоштовно.
Навіщо був потрібен план Б? Ну хоча б тому, що рік тому у США були проміжні вибори, на яких очікування від трампістів були вищими, і той безлад, який вони влаштовують зараз, міг початися набагато раніше. А так і план А, і план Б був розрахований на певний час, і цей час вийшов. Тому й застосування лендлізу зараз просто неможливе.
Чи приємно, що ми стали заручниками політичного процесу у США? Звісно, ні. Але це факт. І те, що робить нас сильними у протистоянні з Росією (підтримка союзників), породжує і нашу слабкість, бо ми залежні від підтримки союзників.
Але ця слабкість є лише одним із недоліків нашої сили. І в питанні підтримки нам треба просто пройти весь шлях голосувань, який буде супровджуватися безліччю політичних заяв, частина з яких нам буде не подобатися.
Чи є для нас ризик Трампа? Звісно, є. Але це ризик не тільки для нас, але і для всього демократичного світу. У тому числі для самих США.
Що чекає нас найближчого часу на цьому напрямку? Дуже багато шуму й неприємних заяв, таких як колаж Маска на Зеленського, який є огидним проявом тих самих виборів і є продовженням дій Маска, коли він, наприклад, у ковбойській шляпі патрулює кордон і ловить нелегальних мігрантів. Це внутрішня кухня Штатів, і там під час виборів завжди погано пахло, але зараз ми просто чуємо ці запахи.
Але поки що і підтримка суспільств, і підтримка урядів усіх країн G7 залишається стабільною і проукраїнською. Так, немає емоцій перших місяців війни. Але їх неможливо тримати на високому рівні так довго. Але вже є інституціалізована підтримка. Яка базується в тому числі на національних інтересах цих країн. А тому рано посипати голову попелом і нити, що нас кидають. Ніхто нас ще не кинув. І до потенційної перемоги Трампа такі ризики не проглядаються.
І пам'ятаємо. Трамп вибрав тему України для шантажу Байдена лише тому, що він знає, яка це важлива тема для Білого дому. Для інтересів США.
Джерело: Sergey Fursa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
