Ми, громадяни Росії, мусимо мати мужність об'єктивно оцінити наше імперське минуле й засудити фашистське сьогодення

Пост Юлії Навальної про події в Сирії спричинив хвилю негативних коментарів у мережі, але водночас мало хто звернув увагу на очевидні відмінності в російській та англійській версіях, які фактично створили окремий змістовий контент для двох різних аудиторій, котрий майже не перетинається. Нарікання стосовно російських фінансових витрат і втрат серед військового контингенту в Сирії – це чергова спроба гри в політику, хоча в Росії немає політики як інструменту суспільного впливу.

Справжньою проблемою за підсумками сирійської війни є не загибель російських військових, а численні вбивства сирійців громадянами Росії. Ми маємо проливати сльози не через те, що путінський режим завалив грошима сирійського диктатора, а через те, що "наші хлопчики" завалили бомбами сирійські міста. Покоління сирійців проклинатимуть росіян за страждання, які наші співгромадяни принесли на чужу землю.

Як і у випадку російської агресії проти України, не можна ігнорувати трагічну реальність, звинувачуючи у воєнних злочинах лише одну людину. Смерть і руйнування несе не сам Путін, а солдати й офіцери, які беззаперечно виконують його злочинні накази. Мені нічого не відомо про масові випадки відмови виконувати такі накази.

На нас, громадянах Росії, які протистоять путінському фашизму, лежить історична відповідальність у справі порятунку репутації нашої країни – а точніше, тієї Росії, яка з'явиться на карті після завершення затягненого процесу розпаду імперії. Але, щоб мати шанс побудувати в майбутньому "вільну миролюбну країну", про яку так багато говорив Олексій Навальний, ми мусимо мати мужність об'єктивно оцінити наше імперське минуле й засудити фашистське сьогодення.

Критика путінської авантюри в Сирії тільки як безглуздого витрачання державних грошей може здатися комусь ефективним способом вбити клин між режимом і "звичайними громадянами". Однак сьогодні йдеться про щось значно більше, ніж про викинуті на вітер гроші: про повернення нашої країни до цивілізованого світу. Це потребує нещадної моральної чесності. Громадяни Росії мають постати перед потребою усвідомити колективну відповідальність за злочини, які коять від їхнього імені.

В Україні, як і в Сирії, Росія має зазнати воєнної й геополітичної поразки, і такий результат буде благом не тільки для решти світу, а й для тієї самої "вільної й миролюбної країни", якщо нам судилося колись її побудувати. Але для цього нам спочатку треба розчистити авгієві стайні ненависті й зла, які отруюють усе навколо своїм токсичним смородом. Дорога до ПРМ починається з актів елементарної чесності, які не потребують геркулесових зусиль.

Джерело: Гарри Каспаров / Facebook