+15 Київ
Розділення Росії й Китаю – це геополітична фантастика.
Американці, які прагнуть зробити з Росії союзника для боротьби з Китаєм, мають уважно вивчити як історію, так і поточну реальність.
Одного морозного грудневого дня майже 340 років тому два десятки російських солдатів покинули форт на північному березі річки Амур. Кинуті на тисячі миль від Москви, голодні й принижені, вони були єдиними, хто вижив у російській експедиції, чисельність якої в рази перевищувала їх і яка майже повністю загинула під час річної серії китайських облог.
1689 року переможені росіяни підписали договір з імперією Цін, відмовившись від багатьох претензій на Далекому Сході. Коли посланці російської регентки Софії Олексіївни – зведеної сестри майбутнього Петра Великого – та імператора Кансі парафували цей документ, Нью-Йорк і Бостон були всього лише брудними колоніальними торговельними постами. Вашингтона взагалі не було: засновники республіки, чиєю столицею він стане, народяться лише за два покоління.
Я кажу це, звертаючись до американців, які обговорюють відносини Росії й Китаю: виявіть трохи смирення.
У свої перші місяці повернення в Білий дім президент Дональд Трамп проводив проросійську зовнішню політику під приводом віддалення Москви від Пекіна. І критики, і прибічники цього підходу називають його "зворотним Ніксоном" – посиланням на візит Річарда Ніксона в Китай 1972 року, який розколов соціалістичний блок. Але ця стратегія приречена на провал.
Америка – молода нація. У її громадян чимало гідних якостей, але глибоке розуміння історії – не одна з них. Ми, хто виріс у Радянському Союзі чи Китаї, вивчали історію з дитинства – хай і у спотвореному вигляді, але все ж таки знали, звідки прийшли.
Момент Ніксона в Китаї був дивовижним дипломатичним маневром, але радше тактичним, ніж стратегічним. Його наступники не змогли розвинути відносини з Пекіном, можливо, і не могли. Без значних демократичних перетворень у Китаї політичний союз між авторитарною КНР і вільними США завжди був би неміцним, натягнутим через розбіжності щодо Тайваню, КНДР і прав людини. Те саме можна сказати і про гіпотетичний союз США й Росії.
Медовий місяць Ніксона й Мао – лише короткий епізод у довгій історії. Росія й Китай століттями були залучені до паразитичних відносин. У XVII столітті Китай перевершив Росію. Потім 1858-го й 1860-го все змінилося: Росія повернула собі втрачені території й приєдналася до імперій, які роздирали ослаблий Китай. Наступного століття Росія випередила Китай. Після 1991 року Китай знову зайняв панівне становище, дедалі тісніше обвиваючи Росію. На початку минулого десятиліття мій покійний друг Борис Нємцов жартував, що Путін – китайський шпигун.
Проте цей союз вигідний обом сторонам. Кремль отримує могутнього покровителя для агресії в Україні. Китай – слухняного помічника для дестабілізації Заходу і зговірливого сусіда. Тому Росія не перейде на бік США без радикального розвороту зовнішньої політики США, на який навряд чи піде навіть Республіканська партія Трампа.
І якби стратегія "зворотного Ніксона" мала бодай найменший шанс, Китай не відпустив би Росії. Коли Сі Цзіньпін минулого тижня відвідав Москву, він приїхав, щоб вимагати від Путіна вірності. Обидва диктатори чудово знають: слабо захищений басейн Амура не завжди належав Росії, а Владивосток – зовсім не споконвічно російське місто. Туристи й бізнесмени з Китаю називають його не Владивостоком, а Хайшенваєм. Коли я був в Іркутську 2005 року, один місцевий житель з іронією зазначив: китайці перетинають кордон невеликими групами по 100 тис. людей. Відтоді китайська присутність на Далекому Сході лише зросла. Тим часом регіон страждає від соціально-економічного занепаду й масового призову в українську м'ясорубку.
Америка досі залишається провідною державою світу. Але спроба Трампа розірвати союз Росії й Китаю – це не дипломатія, а стратегія, яка ставить США в залежне становище в ієрархії, де домінує Пекін. Суперечності між жорсткою позицією щодо Китаю й м'якою – щодо Росії стають очевидними, поки Сі дедалі міцніше тримає Москву у своїй орбіті.
Америці варто зосередити ресурси на розробленні широкої коаліції для протидії осі.
Джерело: The Next Move
