+11 Київ
Шановні глядачі! Шановні кінематографісти, колеги по цеху! Розв'язане в російських ЗМІ і в частині російського суспільства цькування члена "КіноСоюзу", видатного кінорежисера Олександра Сокурова, нагородженого за його роботи, які принесли славу Росії, найпрестижнішими світовими призами, педагога, який виховав цілу плеяду молодих кінематографістів, котрі вже теж здобули визнання у країні і світі, ганебне. Цькувати діяча культури, людину, яка мала сміливість висловити свою думку про його улюблену країну і те, що відбувається з нею, – неприпустимо!
Творча людина тому і творча, що багато відчуває і бере до серця сильніше за інших. Без цього творити неможливо! В історії нашої країни були аналогічні ситуації із цькуванням Ейзенштейна після заборони другої серії фільму "Іван Грозний", яка призвела до раптової смерті найбільшого кінорежисера, було вигнання зі Спілки кінематографістів, а потім і з країни Галича, чиї фільми, зняті за його сценаріями, досі регулярно експлуатують телевізійні канали, оскільки вони мають незмінний успіх та любов у глядачів – "Вірні друзі", "Вас викликає Таймир", "На семи вітрах"... Вимушений від'їзд Тарковського – безумовно, найвідомішого та найталановитішого режисера другої половини ХХ століття у радянському кінематографі.
Ми закликаємо глядачів, кінематографістів, незалежно від їхніх політичних поглядів, висловити свою підтримку художнику, режисеру, вчителю – людині, яка заслуговує на повагу!
12 грудня 1905 року (за новим стилем) народився Василь Гроссман! Дякуємо Василеві Гроссману, він за багато мільйонів спокутав провину перед минулим, чітко показавши в романі "Життя і доля", у зверненні "Учитель!" есесівця до комінтернівця, усю трагедію ХХ століття. Яка все триває і триває в нашій країні і зачіпає країни, яким "пощастило" бути пліч-о-пліч з нашою, і довго, часом навіть занадто довго, розділяти її долю під її владою! Дякуємо тим, хто не дає покласти все це під сукно, хто не дозволяє фальсифікувати, як це було зроблено в телесеріалі… "Життя і доля" продовжують своє життя та свою долю!
На "Форумі вільної Росії", в інтернеті часто лунає тривожне запитання, адресоване тим, хто не вважає, що український, відповідно до всіх міжнародних законів, Крим є "нашим", до тих, кого обурює те, що відбувається вже семирічку у східних областях України, до тих, хто все ще вважає можливим жити у РФ, і тих, хто вже там не живе з чужої чи своєї волі: "Що ви робитимете, якщо почнеться війна?" Запитання складне, і багато хто, більшість усіляко уникає прямої відповіді. Зрозуміти це можна, адже не тільки свідомість зачищали ретельно, а й територію. Зачищали, фальсифікували історію та свідомість.
Наприклад, найбільш невідомими сторінками для більшості є сторінки історії Народно-трудового союзу і створення "РОА", яка воювала саме під російським триколором і з ним на нашивках і кокардах, про монастирі, які відроджували, і парафії, про російські театри, які продовжували працювати, і російські газети, які видавали без комуністичної цензури, і, зрозуміло, газети інших народів, позбавлених радянізації. Саме правда про це завбачливо оббріхана, прихована, фальсифікована і переслідувана сьогодні у РФ. Тож яких відповідей чекати від тих, хто не відає і не знає історії? Хоча є і ще простіша відповідь – вчинити, як Марлен Дітріх, яка залишилася назавжди німкенею і ніколи не зраджувала своєї нації, своєї крові, свого походження, але ніколи не була навіть найдрібнішим гвинтиком, зробленим з будь-якого металу Третього рейху.
Джерело: "ГОРДОН"
