+2 Київ
Вільнюс. Очікування.
1. Чи готовий НАТО предметно, з визначенням термінів і/або конкретних умов заявити про членство України в Альянсі? Напевно, ні. Ключова перепона зараз, як це не дивно для багатьох, не Угорщина чи Туреччина й не Німеччина із Францією – Америка не готова. І навряд чи в останні дні перед Вільнюсом позиція США зміниться.
2. Чи варто нам виставляти зараз Байдену публічні ультиматуми або ж улаштовувати Альянсу демарші на кшталт відмови від участі в саміті? Не варто, втрат від того буде ще більше, здобутків – нуль.
3. В умовах, коли виживання нашої країни буквально й величезною мірою залежить від фінансової й військової підтримки країн – членів НАТО, насамперед США й Великобританії; в умовах, коли хоч якісь більш-менш тверді гарантії безпеки після війни нам можуть надати знову ж таки хіба що США й Великобританія – нашій владі зараз треба, зціпивши зуби від несправедливості й несправджених сподівань, ще глибше співпрацювати саме із цими державами і ще більше зміцнювати довіру з їхніми лідерами й парламентами.
4. Яким чином? Вичистити із влади російських "кротів" (прізвища відомі), вигнати із влади міністрів-корупціонерів (прізвища відомі), позбутися врешті інституту "смотрящіх" в ОПУ, які керують геть усім – від кадрової політики й фінансових потоків до судових рішень і віджиму власності (прізвища відомі), від ура-інформаційної політики до закулісних переговорів (прізвища відомі)…
5. Список кроків назустріч довірі партнерів озвучений багатократно, зараз важливо ці кроки зробити, найперше – задля прискорення перемоги над ворогом і, по-друге, щоб Вашингтонський саміт НАТО наступного року приніс нам дійсно кращий за Вільнюс результат.
Джерело: Анатолій Гриценко / Facebook
