+2 Київ
Нещодавно літак Embraer 190 Azerbaijan Airlines, який прямував із Баку до Грозного, зазнав катастрофи на території Казахстану через імовірне збиття російською ППО. На борту перебували 62 пасажири й п'ятеро членів екіпажу, 28 із них удалося вижити. Це чергова трагедія, що піднімає важливі питання безпеки цивільної авіації, особливо в умовах збройних конфліктів. Як людина, що очолювала слідчі групи по збиттю літаків рейсу МН17 і PS752 від України, не можу не відмітити певні схожі моменти: характер пошкоджень, плутаність версій у перші дні. Але не менш важливо звернути увагу на ряд інших суттєвих речей.
За даними Головного управління розвідки, українські безпілотники вже продемонстрували здатність долати до 2 тис. км углиб території Росії, де є численні військові бази. Тобто легітимні цілі. Попри це, російський повітряний простір залишається відкритим для цивільної авіації. Цей парадоксальний стан справ створює серйозну небезпеку для пасажирів, оскільки можливі помилки чи інциденти за участі систем протиповітряної оборони.
Наразі в Росії ввели тимчасові обмеження на польоти в Сочі, Казані, Самарі, Грозному та Махачкалі. Однак цього недостатньо.
Деякі азербайджанські політики та державні медіа вже закликали Росію визнати, що літак був збитий її ППО, та вибачитися відповідно до норм Чиказької конвенції. І з цього ми вже можемо зробити певні висновки про позицію азербайджанської сторони. Водночас вони порівнюють цю трагедію з інцидентом 9 листопада 2020 року, коли Азербайджан помилково збив російський військовий вертоліт Мі-24, визнав це, вибачився та сплатив компенсації. Але це порівняння є некоректним: тоді йшлося про військовий борт у зоні активних бойових дій, а зараз постраждав цивільний літак.
Ми не бачимо, щоб Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) рекомендувала закривати небо над Росією, хоча ризики для цивільної авіації очевидні. Наразі організація може рекомендувати Росії запровадити обмеження та публікувати відповідні NOTAM (оперативні інформаційні повідомлення у сфері авіації), щоб уникнути повторення трагедії. Окрім того, ІКАО теоретично може звернутися до Генеральної Асамблеї ООН із вимогою закрити російський повітряний простір. Хоча Росія, імовірно, накладе вето на рівні Ради Безпеки ООН, такий крок приверне увагу міжнародної спільноти до проблеми.
Це важливо й у тому контексті, що авіакомпанії самостійно можуть уникати російського повітряного простору, керуючись власними оцінками безпеки. Чимало організацій і країн уже вкрай обережно ставляться до перельотів через зони, де ведуться бойові дії. Візьмемо ті ж FAA (США) та EASA (ЄС) – дві ключові організації, що відповідають за регулювання й забезпечення безпеки в авіації. Кожна з них у той чи інший час рекомендувала обмеження на перельоти над Іраком, Іраном, Сирією, Ліваном тощо. Однак авіакомпанії з інших куточків світу досі обирають маршрут через Росію або в Росію. Але чи виправданий такий ризик? Нещодавня трагедія показала, що ні.
Нагадаю, Україна має досвід закриття свого повітряного простору ще із 2014 року, тобто початку війни. Тоді, у перші місяці воєнних дій на Донбасі, були введені обмеження на висоту польотів через ризик обстрілів. А після трагедії рейсу MH17 "Малайзійських авіаліній", який був збитий на висоті 10 км, Україна повністю закрила повітряний простір над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.
Чому це важливо для України?
Закриття російського неба для цивільної авіації матиме кілька наслідків. По-перше, це скоротить доходи Росії від транзитних польотів, які зараз приносять значні прибутки, що можуть бути використані зокрема й на фінансування агресії проти України. По-друге, це сигнал, що Росія не здатна забезпечити повний контроль над власною територією й безпеку, який продемонструє її уразливість і слабкість. Адже наразі Росія у своїй міжнародній політиці продовжує спроби видати себе за наддержаву і таким чином схилити на свій бік низку інших держав. Тобто це питання репутації і підрив політичного авторитету.
Звісно, ключовим у ситуації з Embraer 190 залишається об'єктивне розслідування згідно з Монреальською конвенцією про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, та Чиказькою конвенцією про міжнародну цивільну авіацію. Суспільство повинно знати правду про причини катастрофи. І якщо підтвердиться, що літак був збитий, це стане ще одним аргументом для закриття неба над Росією. Що матиме економічні й політичні наслідки, послабивши РФ та її вплив на інші держави. Окрім того, відповідальна сторона мусить не просто вибачитися, а й виплатити компенсації родинам жертв і постраждалим.
Ця трагедія – не лише біль постраждалих родин, але й сигнал для міжнародної авіаційної спільноти: відкриття повітряного простору над територією, де є високий рівень загрози, є неприйнятним у сучасному світі.
Джерело: "Українська правда"
