+6 Київ
Близькосхідне турне президента України Володимира Зеленського, яке охопило країни Перської затоки, Туреччину й завершилося в Сирії, варто розглядати не як набір розрізнених візитів, а як єдину дипломатичну стратегію. Ця "дуга" – від Ер-Ріяда й Дохи через Анкару до Дамаска – демонструє якісну зміну ролі України в регіональній та глобальній політиці.
Головним елементом цієї поїздки стала Туреччина – держава, яка займає особливе місце не лише в безпековій архітектурі Чорноморського регіону, а й у ширшому геополітичному просторі тюркського світу. Реджеп Тайїп Ердоган знову підтвердив статус одного з небагатьох лідерів, здатних одночасно підтримувати Україну і зберігати канали комунікації з Росією. Саме завдяки Анкарі в перші місяці війни було досягнуто домовленостей щодо "зернової угоди", а закриття проток у межах Конвенції Монтре суттєво обмежило можливості російського флоту.
Важливо наголосити, що роль Туреччини для України виходить далеко за межі ситуативного партнерства. Турецька армія – друга за боєздатністю в НАТО після США, а оборонна співпраця між Києвом і Анкарою вже стала одним з основних напрямів двосторонніх відносин. Символом цієї взаємодії стали безпілотники Bayraktar, які відіграли помітну роль на ранніх етапах війни.
Однак сьогодні йдеться про масштабнішу трансформацію. Україна фактично демонструє прагнення вбудуватися у ширший геоекономічний і геополітичний контур, пов'язаний з Організацією тюркських держав. Втішно зазначити, що саме в період президентства Володимира Зеленського Київ заявляв про намір дістати статус спостерігача в цій структурі. І це невипадково: сукупний економічний потенціал країн ОТД – Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Туреччина й Узбекистан – уже перевищує $2 трлн. Це ринок, який швидко зростає і який має серйозні ресурси, транспортні коридори і стратегічне положення між Європою й Азією.
На цьому тлі особливого значення набуває розвиток двосторонніх зв'язків України не лише з Туреччиною, а й з Азербайджаном. Баку становить для Києва інтерес не лише як енергетичний партнер, а і як носій унікального військово-політичного досвіду. Відновлення територіальної цілісності Азербайджану стало одним із небагатьох прикладів успішного силового й дипломатичного врегулювання затяжного конфлікту в пострадянському просторі – чинник, який неминуче привертає увагу українського керівництва.
На тлі всього цього візит Зеленського в Дамаск після переговорів в Анкарі перестає здаватися парадоксом. Дамаск – це не просто столиця країни, яка тривалий час була під впливом Росії та Ірану. Це символ полігону, на якому відпрацьовували багато елементів сучасної російської воєнної стратегії. І саме туди приїжджає лідер держави, яка зуміла не лише вистояти, а й адаптуватися до цієї моделі війни.
Отже, нинішня дипломатична активність України – це вже не дипломатія виживання, а дипломатія розширення впливу. Київ поступово трансформується з отримувача допомоги на постачальника унікального військового досвіду, технологій і рішень, насамперед у сфері дронів і протидії їм.
Зв'язка "Близький Схід – Туреччина – тюркський світ" формує для України нову вісь можливостей. Розвиток відносин із державами регіону, посилення партнерства з Анкарою й Баку, а також потенційне зближення з Організацією тюркських держав об'єктивно підвищують геополітичну вагу Києва.
В умовах, коли традиційні західні механізми підтримки демонструють обмеженість і політичну турбулентність, така багатовекторна стратегія стає не просто бажаною, а потрібною. Саме вона може забезпечити Україні додаткові ресурси – військові, економічні й дипломатичні – для успішного протистояння поточним і майбутнім викликам.
Джерело: "ГОРДОН"
