+3 Київ
Якщо пішла хвиля щодо Китаю, то давайте спробую розібрати позицію Китаю на основі їхніх заяв і моїх спостережень.
Відразу перейду до суті: Китай давно вже визначився зі своєю позицією щодо війни проти України. Її відображено в усіх їхніх офіційних заявах, починаючи з кінця лютого.
Їхня позиція – це прагматичний нейтралітет з антиамериканським порядком денним. Його основу становлять кілька інтересів/розрахунків:
1. Незначне послаблення Росії – це добре, бо дасть змогу Китаю розширити ринок збуту, посилити свій вплив на Москву, можливо, скупити якісь російські підприємства і збільшити рівень залежності РФ від Азії в умовах західної ізоляції. Іншими словами, "молодше партнерство" РФ у парі з КНР набуває вже реальних рис в умовах авантюри, розв'язаної Путіним.
2. "Союз" Китаю і РФ від початку був переважно глобальним, навіть на ідеологічному рівні, а не регіональним. Фундамент їхнього зближення – спільне неприйняття зовнішньої політики США, бажання розмити їхню монополію у світових процесах. І все. Інші речі мало цікавлять китайців, зокрема фантоми Путіна щодо України, історії та ще чогось. Пекін їх тупо не розуміє або ставиться до цього байдуже.
3. Китай не приєднуватиметься до західних санкцій проти РФ. Тому що не хоче йти у фарватері Штатів. А Вашингтон ставить питання саме так: або ви робите те, що ми робимо, або ви проти нас, проводячи чітку лінію поділу між "цивілізацією, яка на чолі зі США протистоїть Росії" і "варварами-автократами, які не роблять того, що робить Захід". Ця політика почалася торік, я про неї писав у статті про AUKUS. Повторюся: для США пріоритетом №1 залишається Китай, і їм важливо зараз скористатися війною в Україні, щоб підвести під антиросійські санкції ще й КНР. Тому розгортають медійну кампанію про те, що Пекін у військовий спосіб допомагатиме РФ проти України. Головне – переконати в цьому союзників у Європі, які щодо Китаю вагаються.
4. Затягування війни для Китаю теж не варіант, бо що більше видихнеться Росія, то вища ймовірність колапсу путінської системи і зміни влади на більш лояльну/нейтральну щодо Заходу. Це погіршило б геополітичне становище КНР і не дало б змоги далі використовувати РФ як "таран" проти Заходу або принаймні буферну зону, яка генерує постійні проблеми для США. Це ще одна причина, чому КНР не приєднається до санкцій, тим самим прискорюючи падіння РФ і створюючи собі купу проблем у сфері безпеки, зовнішньої торгівлі та фінансів.
5. Єдина частина російського дискурсу (щоправда, його просуває не тільки Росія), яку підтримує КНР, – це та, що стосується глобальних змін світового порядку. Для Китаю війна в Україні – це частина тривалого процесу щодо перебудови глобального балансу сил. І РФ, і КНР виступають за перегляд підсумків холодної війни та перехід до більш прагматичної багатополюсної системи міжнародних відносин, у якій обидві країни хочуть зайняти місце окремого центру сили зі своєю сферою впливу. Тому те, що РФ почала робити у листопаді 2021 року, Пекін поділяв, і це навіть привело до підписання спільної декларації на відкритті Олімпійських ігор. Проте вторгнення РФ стало надто ризикованою авантюрою, яка ставить КНР у незручне становище, через що реакція Китаю була максимально стриманою, і вони не поспішають ніде озвучувати підтримку вторгненню чи вітати її.
Коротше кажучи.
Чекати на приєднання Китаю до санкцій не варто з політико-ідеологічних та комерційних причин. Те саме стосується і багатьох інших країн незахідного світу. Приєднання до санкцій, на думку Пекіна, знижує їхню автономну роль у світових справах на користь Заходу і блокує можливість участі в майбутньому переділу ринку завдяки Росії.
Війна в Україні та західна ізоляція Росії дають Китаю "золоту акцію": важелі економічного та фінансового впливу на Росію, а в перспективі – посилення впливу Пекіна на РФ. Потужна Росія, яка перемагає у війні, китайцям не потрібна, їм потрібен слухняний молодший партнер, на якого можна звалити частину антизахідного фронту.
У контексті війни в Україні основним глобальним сюжетом усе ще залишається суперництво США та Китаю, яке визначає здебільшого позицію двох країн. Для Китаю глобальне ослаблення США є важливішим, ніж результат війни в Україні. Це сувора реальність їхньої позиції, яка не зміниться.
Китай може і, найімовірніше, надасть фінансово-економічну підтримку РФ або допоможе замістити частину товарів на російському ринку, проте на це повісить значний цінник відповідно до своїх комерційних інтересів, які завжди тяжіли над політичною частиною цього "союзу", якій росіяни надавали більше значення, ніж сам Пекін.
Істотну військову допомогу РФ Китай навряд чи надасть через ризики, з якими пов'язане це рішення, все-таки основою зовнішньої торгівлі КНР є експорт товарів на західні ринки. Приносити їх у жертву заради інтересів Путіна у КНР не бажають.
Китай намагатиметься зіграти свою роль у якнайшвидшому закінченні/заморожуванні війни на базі якогось компромісу між РФ та Україною. Його умови китайців не дуже хвилюють, головне, щоб війна не затягнулася надто сильно, не втягнула їх і не вийшла за межі регіону. Я не відкидаю домовленостей США та КНР у цьому питанні.
P.S.: Втрата українського ринку та імпорту нашої агропродукції не стане для Китаю критичною.
Джерело: Iliya Kusa / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
